Літературне читання 3 клас

Конспекти  уроків

з літературного читання, 3 клас

Тема: Усна народна творчість. Ігровий фольклор. Скоромовки

Мета:   продовжувати ознайомлення учнів з ігровим фольклором, показати його особ­ливості, пов’язані, зокрема, з фонетичними художніми засобами (звуконаслідування, швидка вимова звуків), показати їхню роль у  створінні потішок; роз­вивати пам’ять, мовлення учнів, удосконалювати навички швидкого читання.

Обладнання:   запис голосів птахів або кумкання жаб, презентація.

                                                     Хід уроку

І. Перевірка домашнього завдання

Розповідь учнів про те, що вони дізналися про народні ігри, як їх слід проводити; читання учнями напам’ять віршованих ряд­ків, які супроводжують ігри «Зайчик» або «Дзюбка».

II. Повідомлення теми і завдань уроку. Мотивація навчальної діяльності      

 1. Вступне слово вчителя.

Сьогодні я хочу познайомити вас з однією цікавинкою, яку можна зустріти в дитячих народних потішках.

А з якою саме, ви здогадаєтеся, якщо будете уважними.

2. Аудіювання слів народної пісні «Розлилися води».

Гей! Діти-квіти, весно красна, зілля зелененьке.

Ку-ку, ку-ку, ку-ку, ку-ку!

Гей! Діти-квіти, весно красна, зілля зелененьке.

Тьох-тьох, тьох-тьох, тьох-тьох, тьох-тьох!

Гей! Діти-квіти, весно красна, зілля зелененьке.

Ду-ду, ду-ду, ду-ду, ду-ду!

Голоси яких пташок ви почули? (Зозулі, соловейка.)

А які ще звуки почули? (Гра на сопілці.)

Запам’ятайте: використання у творі слів, що своїм звучанням нагадують голоси тварин або різні шуми (цокання годинника, дзенькання дзвоника тощо), називається звуконаслідуванням.

Сьогодні на уроці ми й будемо спостерігати, як в ігрових на­родних творах наслідуються голоси птахів і тварин.

III. Вивчення нового матеріалу

1.      Читання тексту «Звуконаслідування»  учнями самостійно,
мовчки.

—      Про що ви дізналися з тексту?

2.                  Читання вірша «Сонце ловити» вголос спочатку вчителем, а потім учнями.

Учитель звертає увагу учнів на те, що для того, аби точніше відтворювати  звуки, треба читати вірші швидко.

3. Слухання запису кумкання жаб або голосів птахів.

—      Які звуки ви почули?

4.    Читання вірша «Кум, кума» Робота в парах.

Учні читають вірш мовчки, потім напівголосно в парах (підготовка до виразного читання вголос). Далі пари демонструють читання в особах(можна провести змагання «Чия  пара краща?»).

Кум, кум, де ваш кум?

Імітується кумкання жаб.

— Кум, кум, де ваш кум?

— Утонув.

— Нум плакать:

Нум, нум, кум, кум.

— Кум, кум, кума,

Позич полотна.

— Нащо тобі?

— Кум умер.

— Коли?

— У четвер.

— Нум плакать:

Нум, нум, кум, кум!

5. Читання вірша «Когут каже».

Учні читають вірш самостійно (підготовка до читання вголос). Потім слова автора читає один учень, а відповідь, імітуючи звуки,— увесь клас.

Когут каже:

- Вовки ідіть.

Баран каже:

- Де?

А пес каже:

- Онде! Онде!

Квочка каже:

- Клопіт мій, клопіт мій,

Де курятка подіти?

А качка каже:

- Так і треба, так, так

6. Творча робота.

—      Спробуйте скласти власні тексти із звуконаслідуванням.

(Можна запропонувати учням використати звуконаслідуваль­ні слова, наприклад му-му або тік-так та інші. У слабкішому кла­сі можна провести цю роботу у вигляді читання вірша -додаванки:

Я кричу: «Привіт, корово!»

Та у відповідь ні слова.

Я кричу: «Мовчиш чому?»

А вона мені: … (Му-у! Му-у!).

7.      Робота над  скоромовками .

а)      Актуалізація опорних знань учнів.
Запис на дошці: «Скоромовки».

.   — Про що нагадало записане слово? Як його слід розуміти?

—      Які скоромовки ви знаєте?

б)      Самостійне читання учнями тексту про скоромовки.

Про що дізналися з тексту?

Як слід читати і промовляти скоромовки?

в)      Читання учнями скоромовок відповідно до правил (гра-конкурс «Хто кращий скоромовець?»).

ІV. Підсумок уроку

Про що нове дізналися?

Що найбільше запам’яталося? Чим саме?

Коли і з якою метою використовують автори прийом звуконаслідування, а коли — скоромовки?

V. Домашнє завдання

Вивчити напам’ять один із віршів зі звуконаслідуванням; на­вчитись читати одну зі скоромовок (напам’ять).

Тема:  Усна народна творчість. Прислів'я, приказки.

Мета: розширити уявлення учнів про малі форми усної народної творчості; познайо­мити з прислів'ями і приказками та їхнім призначенням; удосконалювати на­вички свідомого, виразного, швидкого читання; розвивати творчі здібності учнів; формувати вміння доречно використовувати прислів'я і приказки у влас­ному мовленні, виховувати інтерес до рідної мови.

Обладнання:   збірка народних приказок і прислів'їв (будь-яке видання), презентація.

Хід уроку

І. Перевірка домашнього завдання

Читання учнями напам'ять віршів зі звуконаслідуванням і скоромовок.

ІІ. Мовленнєва і читацька розминка

— Прочитайте віршик, правильно вимовляючи звуки [дж], [дж́ ], [дз ́ ].

Бджілка з джмеликом літали,

Бджілка з джмеликом дзижчали:

Дж-у-у-у! Дз-у-у-у!

Дж-у-у-у! Дз-у-у-у!
Наполохали козу.

—  Чиї звуки почули?

—  Як дзижчала бджілка, а як - джмелик?

ІІІ. Повідомлення теми і завдань уроку

Актуалізація вмінь швидкого читання.

Тема нашого сьогоднішнього уроку заховалася в записі на  дошці.  Спробуйте її прочитати.

при

я

і

слів'

при

каз

ки

 

 (Прислів'я і приказки.)

(Запис на дошці )

Отже, сьогодні ми будемо вивчати українські прислів'я і приказки, або, як їх ще називають, приповідки.

ІV. Вивчення нового матеріалу

 1. Постановка проблемного питання.

   Російський письменник Максим Горький так писав про прислів'я і приказки (демонстрація плаката): «Прислів'я і приказки завжди короткі, а розуму і почуттів вкладено в них на цілі кни­ги». Чи мав рацію письменник? Як це можна довести? (Треба прочитати прислів'я і приказки, поміркувати над їхнім змістом.)

2. Самостійне читання учнями тексту підручника — спочатку мовчки, а потім уголос.

3. Бесіда і вибіркове читання тексту.

Які приказки промовляли дідусь і бабуся? Прочитайте їх.

Коли і з якою метою вони їх промовляли?

Який зміст у них вкладали? Із яких рядків тексту ви про це дізналися? Прочитайте їх.

Звідки діти навчалися користуватися прислів'ями і при­казками? Як ці твори дійшли до нас? Прочитайте речен­ня, у якому про це повідомляється.

Як ви вважаєте, прислів'я і приказки — це ті самі твори чи різні? Знайдіть відповідь на це запитання на сторінці підручника, прочитавши визначення прислів'їв і приказок.

4. Робота над прислів'ями і приказками .

    Спочатку вчитель читає прислів'я і приказки (1-2), далі учні читають їх самостійно мовчки і вголос (по черзі), пояснюють значення, визначають їхній зміст, з'ясовують, у яких випадках їх доречно вживати.

5. Відповідь на проблемне запитання.

—        Отже, чи мав рацію Максим Горький, коли давав таку  високу оцінку прислів'ям і приказкам?

V. Закріплення одержаних знань

1. Гра «Збери прислів'я».

Прислів'я подані на плакаті (кодокарті, дошці).

— Зберіть прислів'я.

	У рідному краю
					як своя країна.
			і сонце яснішесвітить.
	Людина без Батьківщини —
	Немає в світі краще,			як соловей без пісні.

 

Яка тема об'єднує всі ці прислів'я?

Назвіть їхню головну думку. (Любов до своєї Батьківщини.)

2. Читання зашифрованого прислів'я на.

Дружно жити — не тужити.

З.Удосконалення навичок швидкого читання (гра «Хто швидше?»).

—        Прочитайте прислів'я, вставляючи пропущені букви.

В..е   к..п.ш, а т..т.. і м..м.. — ні. (Все купиш, а тата і маму — ні.)

Д..т..н..  б..л..ч.., а м..т..рпл..ч... (Дитині боляче, а матір плаче.)

4. Розвиток творчих здібностей учнів

—        Складіть невеличкий текст-розповідь (або казку), кінцівкою якого може бути прислів'я: Треба нахилитися, щоб з кри­ниці води напитися (або якесь інше — на розсуд учителя).

VІ. Підсумок уроку

-           Що сьогодні вивчали?

-          Про що нове дізналися?     

-          Що є спільним між прислів'ями і приказками? Чим вони відрізняються?

-          Які прислів'я ви запам'ятали?

VІІ. Домашнє завдання

 Самостійно попрацювати над темою «Скоромовки».

Тема:  Платон Воронько.  «Казка про рукавичку»,

« Причина»

Мета: ознайомити учнів із творчістю Платона Воронька, удосконалювати вміння виразно читати, передавати під час читання настрій твору, вчити розуміти текст, виділяти головне, аналізувати, оцінювати вчинки дійових осіб, розвивати зв'язне мовлення учнів, образне мислення; виховувати любов до рідного слова.

Обладнання: підручник , ілюстрації , портрет Платона Воронька, скоромовка, казковий герой.

Тип уроку: вивчення нового твору.

Хід уроку

I. Організаційний момент

1. Привітання

Пролунав уже дзвінок,

Розпочався наш урок ,

То ми часу не гаймо,

Працювати починаймо.

2. Перевірка готовності до  уроку.

- Діти , приберіть все зайве з парт, сядьте рівненько, покладіть руки на парти та слухайте уважно !

3. Введення елементу нестандартності.

- Сьогодні до нас на урок завітав гість. Коли ви відгадаєте загадку, то дізнаєтесь, хто це.

Влітку сіренький,

А взимку біленький,

 Довгі вуха має,

 Швидко стрибає. (Заєць)

- Так, молодці . Це – зайчик. Він підготував для вас цікаві завдання, які ми повинні з вами виконати.

II. Актуалізація опорних знань учнів.

1.Мовленнєва розминка.

а). Зарядка для язичка

- Діти а зараз нам приготував зайчик дуже цікаве завдання.

Де ж наш пустун-язичок?

Ліг на бочок і мовчок.

А ми зараз його розбудимо!

— Поплямкаємо губами!

— Поклацаємо зубами (щоб міцніші були)!

— Посичали гускою: с-с-с.

— Подзижчали комариком: дз-дз-дз.

— Пошуміли вітерцем: ш-ш-ш.

— Подирчали трактором: др-др-др.

б). Робота над скоромовкою.

Ви сичі - горлачі,

Не кричіть уночі!

Бо в траві на землі

Сплять мишата малі.

Читання скоромовки «дощиком».

• Діти,  коли я буду говорити дощик накрапає вам потрібно читати повільно і тихо , коли дощик сильніше ви будете читати скоріше і голосніше , а коли буде злива вам тоді потрібно буде читати голосно і швидко .

— Дощик накрапає (читати повільно і тихо).

— Дощик сильніший (скоріше і голосніше).

— Злива (голосно і швидко ).

— Дощик накрапає, дощик сильніше , дощик - злива (у зворотному напрямку).

III. Перевірка домашнього завдання.

Учні відповідають на запитання рубрики «Повтори і пригадай» (с. 71).

• Діти, а зараз давайте перевіримо домашнє завдання.

« Повтори і пригадай»

• Визнач, із якого твору наведені рядки і хто їхній автор.

Білесенькі сніжиночки,

Вродились ми з води…  («Сніжиночки». М.Вороний)

• Пригадайте вірші про зиму. Прочитай з пам’яті той, який тобі найбільше сподобався. Поясни свій вибір.
• Перечитай вірш « Біле свято зими» і спробуй намалювати все, про що розповіла його авторка.
• Склади вірш -  вітання з Новим роком. Рядки закінчуй поданими словами: вітаю , посилаю, діти, радіти.

Я вас всіх зараз вітаю

Подарунки посилаю,

Хай сьогодні й дорослi й діти

Будуть цілий день радіти!

IV. Мотивація навчальної діяльності. Повідомлення теми і мети уроку.

— Сьогодні ми починаємо вивчати новий розділ.

—  Відкрийте підручник на с.  72 і прочитайте його назву. («Поетична збірка 4»)

— Прочитайте передмову до розділу, і скажіть До чого спонукають вас автори?

— Відкриває цей розділ письменник Платон Воронько.

V. Сприймання і усвідомлення  нового матеріалу.

1. Біографічна довідка

— Платон Воронько — видатний український дитячий поет. На його віршах виростають цілі покоління української малечі. Ці вірші настільки улюблені, що іноді здається, нібито вони існували вічно — «Падав сніг на поріг», «Хвалився кіт...» та ін.

Народився письменник 1 грудня 1913 р. в с. Чернеччина поблизу Охтирки на Сумщині. Навчався в Харківському автошляховому інституті та Московському Літературному інституті.

У роки Великої  світової війни, був  командиром  підрозділу підривників партизанського з’єднання Ковпака. Майже всі свої літературні премії отримав за «дорослі» вірші, але справжню славу здобули його неповторні поезії для дітей.

2.Фізкультхвилинка

- А зараз, діти, давайте  відпочинемо .

Забавлялись зайченята, (встають, руки піднімають вгору)

Виглядаючи маму і тата. (руки на поясі, повертаються праворуч-ліворуч)

Ось так лапку до лапки. (плескають в долоні)

Ось так шапку до шапки. (руки піднімають до голови)

Ось так — вусом потрусили.(хитають головою)

Так — так — так! (стрибають на місці).

3.Опрацювання вірша П. Воронька «Казка про рукавичку» (с. 72-73)

а) Підготовча робота. Гра «Відгадайте казку».

• Що за хата на узліссі,

Вся ворушиться, дрижить?

Де не взявсь — кабан біжить.

Тут і вовк іде, й ведмідь,

Й кожен хоче в хатці жить.

Так вже тісно їм усім —

Ось-ось-ось порветься дім.

Що за дім такий лежить,

І ворушиться, й дрижить?

(Рукавичка)

— Платон Микитович Воронько написав свою казку про рукавичку. Погляньте на текст і скажіть, чим цей твір відрізняється від української народної казки? (Це вірш.)

б)  Словникова робота .

- Як можна по іншому назвати це слова?

Домом – будинком, житлом

- Як ви розумієте слово замала?

Замала - дуже мала

в) Першоразове  виразне читання вірша вчителем .

-Діти,  зараз ви уважно мене слухайте , а потім відповісте: хто є головним героєм вірша «Казка про рукавичку»? ( Хлопчик)

г) Перевірка сприймання прочитаного

-  Яким ви уявляєте хлопчика?

- Чи можна назвати його бешкетником?

- Простежте за текстом, як розмірковував герой? Назвіть причину його вчинку.

- З якою інтонацією слід читати вірш? (Не поспішаючи, розмірено, ніби даючи хлопчикові час на роздуми.)

д) Читання вірша учнями

      - «ланцюжком»

- Діти зараз починаємо читати з першою парти по реченню ланцюжком.

      - «день-ніч»

-А зараз ми пограємо в гру «День –ніч» , коли я називаю день ви читаєте в голос , а коли ніч ви відпочиваєте .

      - «актор».

- Діти уявіть що ви в театрі , а хтось буде біля дошки актором, а всі останні глядачі.

Хто хоче бути актором?

- Коли актор прочитає вірш слухачі повинні подякувати актору оплесками .

- Шановні глядачі ми визначимо найкращого актора .

- Отже найкращий актор у нас ……

е) Підготовка до виразного читання (читання акторів)

- Прочитати вірш сумно, весело , байдуже.

4. Опрацювання вірша П. Воронька «Причина» (с. 73)

б) Словникова робота .

- Як можна по іншому назвати це слова?

Верхніх віт – на  вершині

- Які слова ви можете підібрати до слова лиха?

Лихо -  біда.

в) Першоразове виразне читання вірша  вчителем.

- Діти зараз ви уважно мене слухайте .

г) Перевірка сприймання прочитаного

- Чому захворів хлопчик?

- Що ти йому порадиш?

- Чому вірш називається «Причина»?

д) Повторне читання вірша учнями.

- Діти а хто хоче виразно прочитати вірш.

Гра «Рибки». Самостійне мовчазне читання вірша учнями.

- Діти а зараз прочитайте вірш самостійно який називається «Причина» на сторінці 73.

Читання вірша учнями «ланцюжком».

- Діти зараз починаємо читати з першою парти по реченню ланцюжком.

е)Творча робота. Гра «Знайди риму».

- А зараз давайте пограємо в гру « Знайди риму» . Вам потрібно знайти у вірші слова, що римуються.

Хлопчина... (причина);

кутку... (садку);

тихо... (лиха);

віт... (живіт).

VI. Підсумок уроку.

1.Підсумкова бесіда.

- Твори якого поета ми сьогодні читали на уроці?

- Що нового ви дізналися про письменника?

- Який вірш вам найбільше сподобався? Чому?

2.Оцінювання.

3. Домашнє завдання.

Читати виразно вірші Платона Воронька.(ст. 72-73)

Тема:  Ігор Січовик  - майстер мовних ігор та розваг. Скоромовки, загадки, веселики, мовні ігри.

Мета: ознайомити учнів із життям і творчістю Ігоря Січовика; вдосконалювати навички свідомого виразного читання поетичних творів; активізувати читацькі інтереси школярів; виховувати любов до рідного слова.

                                                       Хід уроку

І. Організаційний момент.

-          Сьогодні ми поринаємо у чудернацький світ розваг української мови. А поведе нас туди наш український письменник Ігор Січовик.

ІІ. Мовна розминка.

1.Читання слів – анаграм.

       - Переставте букви так, щоб утворилися слова.

 

                                                                                                                                 

 

ІІІ. Повідомлення теми уроку.

В дитячій літературі не знайдеться напевно жанру, в якому б не працював Ігор Січовик: вірші, скоромовки, загадки, лічилки, веселинки, мовні ігри, казки, тобто все, що подобається дітям, чарівним жителям країни Дитинства.

1) Ознайомлення із девізом уроку

Добрий сміх не б’є, не мучить –

 Він на світі жити учить.

а уроці будуть присутні сміх і жарти та веселий настрій.

ІV. Сприймання і усвідомлення нового матеріалу.

1. Біографічна довідка (Додаток 1).

2. Читання веселинок Ігоря Січовика.

Твори поета проженуть сум, а натомість подарують нам сміх, веселощі, хороший настрій.

Перша наша стежинка – називається Веселинка. (Додаток 2)

3. Словникова робота.

     - З’єднайте слово з його тлумаченням.

Ласунець –                      намагаючись перегнати один одного

Нетерпляче –                людина,  яка любить солодощі

Наввипередки -              людина, яка не може стриматись

4. Виразне читання 3 – 4 веселинок за особами.

5. Інсценізація окремих веселинок.

6. Робота над скоромовками - спотиканками.

     - Друга стежинка нашої подорожі – Скоромовки – спотиканки.

Скоромовка – спотиканка - жанр народної творчості — жартівливий вислів, спеціально скомпонований із важких для вимови слів, яким часто розважаються діти, намагаючись швидко його вимовити.

(Додаток 3)

а) Читання скоромовок учнями методом «Буксир».

б) Конкурс «Кращий скоромовник».

V. Фізхвилинка.

7. Робота над іграми з буквами і словами.

     - Наша наступна зупинка мовні ігри.

а) Розминка

     - Прочитайте слово. У кожному з них заховані інші слова. Знайдіть їх.

Весело ( село )

Вужча ( вуж )

Золото ( лото )

Ломити ( мити )

Пам’ятати ( м’ята)

б) гра «Розумнички і розумниці» ( робота в групах на час ).

     - Кожна група отримає аркуш із 10 запитаннями. Відповіді на ці запитання можна знайти у виділених словах. ( Додаток 4 )

в) Перевірка завдань

    - Чим цікаві такі завдання?

    - Чи важко було здогадатись?

8.  Загадки.

   - Роз’єднайте слова і прочитайте те речення, яке слово воно пояснює:

Невеликийпоетичнийтвір,восновіякогоєзапитання.  ( Загадка)

від якого слова походить слово загадка? (гадати, загадувати)

а)  Читання і відгадування загадок І.Січовика (Додаток 5 )

б) Гра «Знайти риму»

Виступав - ……. ( співав)

Слуху - ….  (щодуху)

Вхопили - …..( набили)

Ламай - …. (тікай)

9. Творча робота.

а) Складання загадок за певною тематикою (робота в групах).

    - Настав час випробувати свої сили у складанні загадок.

б) перевірка складених загадок (Обираються найцікавіші загадки серед тих, що пролунали) .

VI. Підсумок уроку

-          З творчістю якого поета ознайомились на уроці?

Продовжіть речення:

Найцікавішим завданням на уроці було….

Я дізналася…..

VII. Домашнє завдання.

Знайдіть і прочитайте твори Ігоря Січовика (Додаток 6).

Додатки

Додаток 1.

Біографічна довідка

Ігор Січовик народився 17 червня 1945 р. на Волині у родині сільських

вчителів.

Виріс на Херсонщині, де й закінчив середню школу. Робітничу спеціальність здобув у Кривому Розі. Пройшов армійську службу. Навчався у Дніпропетровському держуніверситеті та на Вищих літературних курсах у Москві. Член Національної Спілки письменників України. Нині мешкає в Києві.

Пише з 12 років. Видав три книжки сатири та гумору для дорослих та два десятки книжок для дітей, чимало з яких побачили світ у «Веселці», «Грайлику». Упорядкував навчальні збірники для молодших школярів, такі, як «Виручалочка» (сім перевидань), «Кобзарик» (два перевидання), «Дивокрай», «Дитячі ігри та розваги». Є автором підручників для позакласного читання «Першокласник» і «Сонячне перевесло», близько трьохсот ігор з буквами і словами «Словограй» і «Мовограй», збірників для дошкільних навчальних закладів «Світлячок», «Чеберяйчик», «Дошкільнятко». Видав книжки для найменших читачів «Математичні ігри», «Веселий задачник», «Таємниця десяти невідомих» та книжку «Весела школа».

У доробку Ігоря Січовика — дитячі віршовані казки «Хитра киця», «Сірничок», «Лісник-чарівник», «Таємниця острова Коралів», «Чорний дощ», понад три сотні загадок, тисяча скоромовок. Чимало його дитячих творів вивчають у початковій школі. Вони містяться у «Букварях», читанках і збірниках.

2003 року письменник створив повість «Неймовірні пригоди барона Мюнхгаузена в Україні». Ця повість вийшла окремою книжкою 2004 р. Нині львівські кінематографісти працюють над перекладом твору мовою мультиплікації.

Ігор Січовик має власний Інтернет - сайт «Словограй», який відвідало понад триста тисяч читачів.

Додаток 3

Скоромовки – спотиканки.

Від солі у Соні 

всі супи солоні.

У кота лапи

 без копит.

Листок з липи

прилип до Пилипа.

У кучера кучері

перекручені.

У Василя весло

на все село.

У Карпатах

немає кирпатих.

Додаток 4. Ігри з буквами та словами.

ВІДПОВІДІ У СЛОВАХ

Відповіді на ці запитання можна знайти у виділених словах.

 1.Яку квітку бачив хлопчик, коли лежав у гамаку?

2.Що їв касир під час обідньої перерви?

3.Як називається водойма, де купається влітку Марічка?

4.Який спортивний заклад спорудили на пустирі?

5.Що вилили з цистерни на залізничну колію?

6.Що побачив мотоцикліст попереду?

7.Що побачив Карлсон, який спав на даху?

8. Яку страву любить тракторист?

9.Хто налякав королеву у лісі?

10.Що зламав цап об поріг?

     (кам - 1, рмс - 2, акчір -3, рит - 4, юіло -5, сіл - 6, нос - 7, сир - 8, вел - 9, гір - 10)

Додаток 5. Загадки

Його робота всім відома:

Він охоронець дому.

І день, і ніч свій голос подає,

Щоб знали – у дворі господар є!

(сеП)

Живе довго птаха ця,

Має дзьоб і два крильця.

Птаха горда, мов панич,

В неї чорний фрак, мов ніч.

З висоти гукає: “Кар!

Я вже вивчила буквар!”

(анороВ)

Птах відомий як співак,

Дуже здібний, та дивак.

Безупину цілі дні

Він співа чужі пісні.

(капШ)

Додаток 6.

Ігор Січовик

ДОБРЕ БУТИ ДОБРИМ

У киці Муркиці семеро кошенят. І всі вони такі білі та пухнасті, що навіть мама не може відрізнити одне від одного.

Одного разу хтось з кошенят вчинив шкоду – подряпав штори з такою силою, що нижня частина перетворилася на суцільні мотузки.

Зібрала киця Муркиця  дітей і запитує суворо:

– Зізнайтеся, хто з вас пошкодив штору?

Але діти дивилися на маму такими невинними очима, ніби нічого не розуміли. Після цього кожне кошенятко почало виправдовуватися:

– Не я…

– Не я…

– І я не я…

Довелося мамі замінити зіпсовану штору на нову.

Через два дні киця Муркиця знову зібрала кошенят у кімнаті:

– Сьогодні я помітила, як хтось з вас полив у саду троянду. Чи не скажете, хто це вчинив?

Діти, не змовляючись, дружно вигукували:

– Я!

– Я!

– Я!

– Я!

– Я!

– Я!

– Я!..

–        От бачите, дітки, як приємно бути одним з тих, хто зробив хоч ма­ле­ньке добро, і як соромно відповідати за свої погані вчинки.

Тема:      Іван Сенченко «Пастух рогатий».

Мета:    познайомити учнів зі змістом оповідання; формувати мовленнєві уміння і навички учнів; вчити дітей знаходити в тексті описи, роздуми; формувати вміння аналізувати, узагальнювати, добирати епізоди твору для підтвердження власних думок; збагачувати словниковий запас учнів; розвивати спостережливість, творчу думку, фантазію; виховувати почуття прекрасного.

Обладнання: картки для читання, «Чарівниця-Зима»,  таблиці для читання, словникові слова.

Хід уроку

І. Організація класу

           Вже дзвінок….

Тепло своїх долоньок я друзям віддаю,

Урок новий, цікавий я з радістю почну.

А девізом уроку гарне правило візьму:

«Якщо хочеш багато знати,

Треба гарно працювати!»

ІІ. Мовно – артикуляційні вправи.

1.Чистомовки

Ям-ям-ям- важко взимку горобцям,

Ти-ти-ти- їм зерняток не знайти.

Ати-ати-ати- треба крихт їм накидати,

Ать-ать-ать- щоб їм під стріхою дрімать.

Ички-ички-ички- тут же скачуть і синички,

Ів-ів-ів- доганяють горобців.

Ди-ди-ди- ще будуть довго холоди?

Ни-ни-ни- чи діждемося весни?

2. Складання чистомовки дітьми

Альня- альня- альня- (ось на дереві їдальня)

Сі-сі-сі- (годівниці гарні всі)

Ці-ці-ці- (вам, синички й горобці,)

Їх-їх-їх-( прилаштували дітки їх)

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності. Активізація мислення.

1. Слово вчителя

v  День за днем непомітно плине час. Різні дивовижні зміни відбуваються навкруг. Ось і зараз за вікном біла скатертина стелиться по землі, прикрашає дерева, будинки, рум’янить щоки малят, дарує їм багато радісних розваг. Мороз тріщить, у вікно до нас заглядає, але ніхто його не пускає.

v  А щоб знати, хто ж такі творить дива, відгадайте загадку.

Я розтрушую сніги, наганяю холоди,

Води сковую в льоди.

В дружбі з дітьми я всіма.

Здогадались? Я – (зима)

2. Гра «Мікрофон»

-          Що ми знаємо про зиму?

v  Вона холодна.

v  Взимку дні коротші, а ночі довші.

v  Зимові місяці – грудень, січень, лютий.

v  Зимові свята – Святий Миколай, Новий рік, Різдво, Василя, Водохреща.

   3. Гра «Доповни речення»

v  Чаклунка-Зима приготувала нам для читання цікавий текст, але здійнялася сильна завірюха і вкрила заметами деякі слова.

            -  Хто готовий звільнити слова зі снігового полону?

            -  Прочитайте текст із заметами «рибками».

            -  Прочитайте  слова, які сховані під заметами.

-  Яке слово заховалося у цьому сніговому полоні?

Багато ознак у красуні …(зими). Світить, але не гріє …(сонечко). Падає білий  лапатий …(сніг). Водойми вкриті … (кригою). На деревах …(іній). Небо часто закрите важкими сірими … (хмарами).

Прочитайте текст разом «бджілками».

Прочитайте текст «ланцюжком».

Поміркуйте і придумайте заголовок до цього тексту.

ІV. Повідомлення теми і мети уроку.

І справді, зима-красуня, зима-чаклунка, біла чарівниця. Адже, лише взимку з неба летять пухнасті білі  казково-красиві сніжинки.

І тільки уважним і спостережливим, допитливим і кмітливим природа відкриває щось цікаве. Давайте простежимо, які таємниці відкрила природа дітям в оповіданні Івана Сенченка «Пастух рогатий».

V. Опрацювання оповідання І. Сенченка «Пастух рогатий».

1. Робота над заголовком

- Чи є щось загадкове і цікаве в назві твору?

- Дивна назва. Чому?

2. Словникова робота

- Але спочатку давайте попрацюємо над правильною вимовою деяких слів, котрі є в цьому тексті.

Надворі                        ясний                      червоніші

взяла                             зірок                        розвиднятися

пара                               тепло                       розходиться

блискотять                 затишно                 простягають

- Читання слів «за диктором»,

- Читання слів «бджілками» в парі,

- Прочитайте слова, що відповідають на питання як?,

- Прочитайте двоскладові слова,

- Чим  цікаве слово «пара»? (багатозначне, його значення можна зрозуміти лише у сполученні з іншими словами..)

- Складіть з цими словами речення.

3. Виразне читання оповідання вчителем

- Що ж це за пастух був з  ріжками?

4. А зараз давайте прочитаємо оповідання «бджілками»

-          Читайте  уважно, тому що ми з Чаклункою-Зимою приготували для вас запитання.

5. Аналіз змісту з елементами вибіркового читання.

- Коли і де зустрілися діти?

- Як звати дітей?

- В яку пору року відбувалися події, описані у творі?

Доведіть словами твору, що це була зима.

- Знайдіть і прочитайте, на що задивилася Катруся?

- Прочитайте, яку загадку загадала Катруся?

- Що допомогло Юрчикові відгадати загадку? (спостережливість і фантазія)

- Прочитайте, яку загадку загадав Юрчик.

- Що саме не могла зрозуміти в ній Катруся?

(Сонечко світить набагато яскравіше, ніж зірочки)

Це говорить про те, що дівчинка була допитливою.

Адже, хто багато питає, той багато знає.

6. Читання оповідання «ланцюжком».

Чаклунка-Зима просить вас почитати ланцюжком.

- Уважно розгляньте малюнок.

- Знайдіть і прочитайте уривок з оповідання, котрий зображений на цьому малюнку.

- Пофантазуйте і розкажіть, який малюнок до тексту намалювали би ви.

7. Вправи на розвиток швидкості читання. Різновиди читання.

а) Гра «Доведіть, що ви уважні  діти…»

- Знайдіть і прочитайте рядки з тексту, які доводять, що …

*надворі був сильний мороз;

*Катруся і Юрчик – брат і сестра;

б) Робота в парах (читання в особах)

Пропоную попрацювати в парах.

-          Навчіться читати діалог Катрусі і Юрчика, розділивши ролі з сусідом по парті. Можна використати міміку і жести.

-          А зараз ви всі будете членами журі і скажете, яка ж пара прочитала найвиразніше.

в) Гра «Розвідники»

- Скільки разів у тексті вжито слово Катруся?(11)

- Знайдіть у 1 абзаці найдовше слово.

- Знайдіть у 1 абзаці двоскладове слово, яке не можна перенести. Чому?(очі)

г) Гра «Дочитай речення до кінця»

Відшукайте речення, яке починається такими словами…

- Але Юрчик…

- Добре…

- Гарно….

д) Творча робота

- За допомогою поданих слів складіть загадку про зиму.

*скатертина, накрила

*малює, вишиває

VІ.  Домашнє завдання

  Виразно читати оповідання.

А для того, хто хоче отримати на наступному уроці 12 балів, ще додаткове завдання – скласти свою власну загадку про зиму.

VІІ. Підсумок уроку. Оцінювання

1. Технологія «Мікрофон»

- Чи сподобалися вам  головні герої оповідання? Чим?

- Які риси характеру дітей вам до вподоби?

(допитливі, кмітливі, спостережливі)

- У чому проявилася їхня спостережливість?

- Допитливість?

- Як допомагають ці риси у повсякденному житті?

2.Технологія «Незакінчене речення»

-         Я зрозуміла, щоб стати розумною…

- Я навчилась…..

-         Доведіть мені, що в нашому класі вчаться спостережливі, допитливі і кмітливі діти. Давайте пригадаємо все, про що говорили на уроці і складемо сенкан.

Сенкан

Зима.

Холодна, морозна.

Прийшла, заморозила,притрусила.

Взимку намело багато снігу.

Пора року.

Тема:  Л. Письменна «Чарівна гостя» (казка)

Мета: Розширювати знання учнів про літературні казки; вдосконалювати навички виразного читання; вчити аналізувати прочитаний текст, робити висновки; висловлювати власне ставлення до прочитаного; оцінювати вчинки дійових осіб; розвивати зв’язне мовлення; виховувати любов до художнього слова.

Обладнання. ІКТ

Хід уроку

І. Організаційний момент

- Я всміхнуся сонечку,

  Здрастуй, золоте.

- Я всміхнуся квіточці,

 Хай вона росте.

- Я всміхнуся дощику,

 Лийся, мов з відра.

- Гостям усміхнемося,

 Зичим всім добра.

Вчитель: Сьогодні ви маєте бути:

С-1

Уважними

Розумними

Організованими

Кмітливими

Щоб у нас був гарний(УРОК)

- Для того, щоб справитись із завданням цього уроку, потрібно:

С-2

• Не просто слухати, а чути
• Не просто дивитися, а бачити
• Не просто відповідати, а міркувати
• Дружно й плідно працювати.

ІІ. Мовна розминка

С-3

Чистомовка

Ро-ро-ро-твори добро

Ити-ити-ити-нам у добрі жити

Ать-ать-ать-хай всі добро творять

ІІІ. Мотивація навчальної діяльность. Повідомлення теми і мети уроку

С-4

1. Гра «Переплутанка»

Читання анограм

МОВОЧДЮЙКА-(Дюймовочка)

КАВИРУЧКА-(Рукавичка)

РАТІНОБУ-(Буратіно)

- Яким одним словом можна узагальнити всі ці слова? (Казки)

- Які казки ви знаєте? (діти називають)

- Які бувають казки? (народні, літературні, народів світу)

2. Розмовна хвилинка

- Казка – це вигадана історія зі щасливим кінцем і обов’язковою перемогою добра над злом.

Найчастіше в казках присутні чари і різні неймовірні у звичайному житті пригоди. Недоступне стає доступним, нереальне-реальним.

 Казка- це світ чарівний та незвичайний,

Казка-це диво, сповнене краси,

Поринуть у казку – це ж бо так цікаво,

Це справді свято, радість для душі.

Саме тому казки люблять і діти, і дорослі.

- Сьогодні на уроці ми прочитаємо казку Л. Письменної «Чарівна гостя»

3. Розповідь про автора підготувала група «Словознайки»

4. Словникова робота                                С-5

закрутив                          затріпотіла                           бешкетує

зареготав                        запищала                              радує

пообривав                      війнула                                  поглядає

перевів                            прикрасила                          милує

- Прочитайте колонки слів. Що об’єднує ці слова? (Означають дію)

- Знайдіть і прочитайте слова, що відповідають на запитання.

Що зробив?, Що зробила?. Що робить?.

5. Читання казки вчителем.

Про кого розповідається в казці?

6. Фізкультхвилинка

Гімнастика для очей.

7.Читання казки учнями:

«пташиний базар», мовчки

- Назвати головних героїв казки

8. Аналіз змісту казки з елементами вибіркового читання

- Що сталося з бабусею Завірюхою?

- Що зробив Вітер?

- Де заховалася бабуся?

- Про що попросила Завірюха у Ялинки?( Зачитайте)

- Що зробила Ялинка? ( зачитайте)

- Про кого розповіли горобці Ялинці?

- Яку пораду дали горобці Ялиночці? (зачитайте)

- Що зробила Ялиночка?

- Хто сидів на верхівці Ялинки?

- Прочитайте речення, яке відповідає малюнку.

9. Асоціативний кущ

- Які слова скажемо про Ялиночку?

10. Читання казки за особами

11. Гра «Сніжинка»

Читає учень, на парту якого впала сніжинка

С-6

12. Гра «Навпаки»

Молоденька - старенька

Надходить – відходить

Добра – зла

Прилетіла – відлетіла

Радість – сум

13. Робота в групах

І група – придумати продовження казки.

ІІ група – скласти прислів’я і пояснити його значення.

Добра бажаєш, добро і маєш.

Добра справа сама себе хвалить.

IV. Підсумок уроку

- Яку казку читали на уроці?

- До якої групи казок можна її віднести? Чому?

- Чого навчає нас ця казка?

V. Домашнє завдання

Переказувати казку

Тема  уроку.   О.І. Копиленко. « Розбишака  Чив»

Мета  уроку. Ознайомити учнів  із життєвим  і творчим  шляхом  О. Копиленка; розвивати  уміння  оцінювати  вчинки  персонажів, визначати  мотиви  їхньої  поведінки,  знаходити  зображувально -  виражальні  засоби  опису   героя; виховувати  спостережливість, любов  до  природи.

                                  

Хід  уроку.

1. Організація  класу.

2.Мотивація  навчальної  діяльності.

2.1.  Відгадування загадки.

Я ловлю  комах , жучків,

їм біленьких  черв’ячків ,

 В теплий  край я не літаю:

 під стріхою  хату  маю.

 Цвірінь  - сів я на  хлівець.

  Звуть мене ….  ( горобець).

2.2. Вивчення  скоромовки.

Летів  горобчик  , сів на  стовпчик,

   Прибіг  хлопчик – утік  горобчик.

2.3. А що ми  знаємо  про  горобця?

Група№1 підготувала нам зображення цього птаха.(Додаток 1)

Група № 2 розповість про харчування  птаха       (Додаток 2)

Група № 3 сповістить  нас  про те, де він  селиться (Додаток 3)

-          А ще ми познайомимося з горобцем, який  став  героєм  оповідання О. Копиленка,  який дуже любив  природу , спостерігав за  нею і написав  цілу  збірку «Як вони  поживають»

Група № 4 підготувала нам цікаві  факти з життя цього письменника. ( додаток 4)

3. Робота над текстом.

3.1.     Первинне  слухання  оповідання.

3.2       Словникова  робота.

Статечний — розсудливий, розважливий у вчинках, поважний.

Настовбурчив – підняв

Скупий – людина ,яка не любить  ділитися

Шибка – засклена частина  вікна

Зухвалий –  непокірний

Кортить – дуже  хочеться

Наїдки – їжа

3.3.      Перевірка  сприймання тексту.

•        Чому автор назвав горобчика Чивом?

• Де оселилася пташка?

•        Чи погоджуєшся ти з думкою, що письменник симпатизує Чиву? Доведи відповідь рядками з тексту. • Знайди в оповіданні уривок, якому відповідає малюнок. Як ти гадаєш, чи засуджує автор поведінку Чива? На чиєму він боці: Чива чи п’ятьох

                                 Фізкультхвилинка

Трава низенька-низенька. (Присідають.)
Дерева високі-високі. (Піднімають руки вгору.)
Вітер дерева колише-гойдає. (Обертаються.)
То направо, то наліво нахиляє.
{Нахиляються праворуч, ліворуч.)
То вгору, то назад. (Потягуються вгору, назад.)
То вниз нагинає. (Нахиляються вперед.)
Птахи летять-відлітають.
(Махають руками-«крильми».)
А учні тихенько за парти сідають.
(Сідають за парти.)

3.4. Самостійне  читання із  завданням.

 Знайдіть словосполучення , які характеризують вдачу горобця.

3.5. Читання  абзацами.

Придумування заголовків  для них.

3.6. Робота  над  зображувальними  засобами  опису  героя.

3.7. Опис  горобця  за  малюнком і опорними  словами.

4. Підсумок  уроку

Додаток 1

   

      

    

Довжина тіла 16 см, маса 23—35 г. Загальне забарвлення оперення— зверху коричнювато-бура, іржавого кольору із чорними плямами, знизу білувата або сіра. Щоки білі, вушна область блідо-сіра. Крила з жовтувато-білою поперечною смугою.

Самець відрізняється від самки наявністю великої чорної плями, що охоплює підборіддя, горло, зоб і верхню частину грудей, а також темно-сірим (а не темно-бурим) верхом голови. У самки голова й горло сірі, а над оком є бліда сіро-жовта смуга.

  Додаток 2. Спосіб життя

Хатній горобець — супутник людини. Горобці зазвичай рідко беруть корм з руки людини Широкому розповсюдженню горобця на північ і на південь услід за розширенням посівів зернових сприяє його висока плодючість.

Хатній горобець веде осілий спосіб життя, чому сприяють умови для гніздування і рясний корм в поселеннях людини.

Живлення

Харчується в основному рослинною їжею, лише навесні частково комахами, якими також вигодовує пташенят.

У раціон горобця входять насіння сільськогосподарських культур, відходи різних продуктів, які він підбирає в поселеннях людини, хлібні злаки на полях, ягоди вишні,смородина, виноград в садах, навесні пуп'янки квітів. За відсутності поблизу полів вилітає харчуватися на луги, узлісся і в степи, де збирає насіння дикорослих трав і комах.

Додаток 3

Гнізда влаштовує в різноманітних місцях — в щілинах будов, в норах глинистих і крейдяних ярів, в стінках гнізд великих птахів (чапель, лелек, орлів), в дуплах дерев, може займати шпаківні і нориберегових ластівок. На півдні нерідко споруджує гнізда відкрито, на гілках різних дерев.

За рядом спостережень, горобці утворюють пари фактично на все життя. А життя у них не дуже довге: хоча відзначали і 9-ти, і 11-ти річних горобців, більшість їх не доживає і до 4 років. Багато молодих птахів гине ще в першу зиму, так що середня тривалість життя горобців становить 9-21 місяць.^[1]

Гніздо, яке пара споруджує разом, є грубою спорудою з соломинок, мочалок, сухих травинок, пір'їнок, з невеликим поглибленням посередині. Гнізда, влаштовані на гілках, великі, у вигляді неправильної кулі з товстими стінками з трав'янистих рослин і бічним входом.

Пташенят вигодовують самець і самка, переважно комахами. Через 10 днів після вилуплення (у середній смузі в кінці травня — початку червня) пташенята вилітають з гнізда.

Тема: М.Пришвін. « Поверхи лісу – розповідь для дітей»

Мета  уроку: продовжити   роботу  над  науково – художніми  творами, та їх  визначенням  як жанру;  формувати  уміння  спостерігати  за  подіями  твору;  розширювати  кругозір  учнів  та  розвивати  їх пізнавальні  інтереси;  формувати  уміння  працювати  над  текстом, вникати  у його  зміст; ділити  текст  на  частини  і складати  план  для  переказу  тексту ;  виховувати любов  до  природи.

                                                         

Хід  уроку

1. Організація  класу.

2. Оголошення  теми і завдань  уроку.

- Познайомитись з  біографією і творчістю російського   письменника   М.Пришвіна.

- Вивчити значення  нових  слів.

 - Прочитати та опрацювати  оповідання  М.Пришвіна « Поверхи  лісу – розповідь  для  дітей»

- Вдосконалити  навички  читання

- Переказати  оповідання за  поданим  планом.

 

Девіз  уроку.                        Весь  світ – це  загадка  без  краю,

                                                Запитанням  - немає  кінця…

                                               Але це доти – поки  не  читаєш,

                                                А там – все  стане  на  свої  місця! (Н.Куфко)

2. 1.Повідомлення  учнів  про біографічні  дані  та  творчість М.Пришвіна ( додаток1)

2.2   Щоб зрозуміти  про що буде оповідання пограємо  гру

 « Два – один»

Завдання : З двох складів  склади одне  слово»

-соло     -дро   - дя   - со  - о  - вей   - зди     - тел   - ва   - рел

2.3  Словникова  робота

Футляр -  коробка , ящик , куди  кладуть  певну  річ  для  зберігання

Труха – залишки  дерева, яке  перегнило

Гаїчка -  пташка  з  родини  синички ( додаток 2 )

3.Читання вчителем оповідання  

3.1 Перевірка  сприймання  тексту

 - Де  відбувається  подія ?

 - Про  які  поверхи лісу говориться  у назві  тексту?

 -  Що  робили  мисливці  у лісі?

-  Яке  горе  спіткало  пташенят?

 -  Чи  допомогли  люди  пташкам ?

-   Які емоції  викликала  у вас  ця  історія?

        4. Робота  над читанням  тексту.

        4.1  Читання  тексту  учнями  самостійно. Завдання : знайдіть  назви тварин , які згадуються  у творі.

        4.2  Поділ тексту  на  частини.

        4.3. Читання  кожної  частини.

       4.4 Бесіда за  прочитаною  частиною

                          Фізкультхвилинка            «Прогулянка в лісі»

Діти лісом гуляли,       

Дружно плеснімо : 1,2,3,4,5.

За природою спостерігали.

Треба  нам букет зібрать

Вгору на сонце подивились,

Раз – присіли, два - присіли

промінчиками зігрілись.

В руках квіти  задзвеніли.

Метелика.спіймали

Крильцями махали.

4.5 Складання  плану оповідання. Гра  «Розкидані  листочки»

Завдання : На опалому   листочку  є   заголовок до кожної  частини тексту. Розмістіть  їх  по порядку.

                                   План

-          Жителі  поверхів  лісу.

-          Доля трухлявих  беріз.

-          Перекинуте  гніздо.

-          Стурбовані  гаїчки

-          Зустріч батьків з пташенятами.

5. Стислий переказ  оповідання.

6. Підсумок уроку.

- Чи виконали ми завдання, які були  перед  нами  поставлені?

- Хто  був  уважним  на  уроці , той  зможе  виконати  цікаве завдання. Гра «Розмісти жильців у свої  квартири»  ( Додаток 3)

  Книги М. Пришвіна

          

              

                     

Додаток 1

  Михайло Михайлович  Пришвін прожив довге життя і залишив нам свою багату  творчу спадщину. Він був агрономом і сільським учителем, ученим-природознавцем і військовим журналістом,  мандрівником  і мисливцем, фотографом і  філософом. Проте головною справою його життя стала література, якій письменник віддав майже півстоліття.

Народився майбутній письменник в селі Хрущово Єлецького уїзду Орловської губернії в  купецькій сім’ї.  Сім’я жила в дворянському  маєтку, який  купив його

дід. Батько помер дуже рано, залишивши п’ятеро дітей і борги,  і всі турботи по господарству та вихованню дітей лягли на плечі матері. Вона  працювала з ранку до вечора, щоб розрахуватися з боргами  і дати можливість дітям навчатися. 

Навчання у гімназиста Михайла Пришвіна просувалося важко, – він залишався

на повторний курс. Уже в 10 років виявилася романтична натура майбутнього письменника: хлопчик  спробував зробити втечу в невідому країну Америку. Для цього  він підговорив двох товаришів, і одним чудовим вересневим ранком вони сіли в човен і відправились в Америку шукати щастя. Їх піймали і відправили назад наступного ранку.  Майже добу насолоджувався Пришвін дивовижним  почуттям волі, радістю спілкування з живою природою.

Гімназію він не закінчив.  Його відрахували з гімназії з «вовчим білетом», як тоді говорили. Це могло означати те, що в ніяку іншу школу чи гімназію його не приймуть. На щастя, приїхав в гості із Сибіру багатий дядько і забрав хлопця   з собою. Тут були свої закони, і Михайла прийняли в гімназію, яку він закінчив через три роки в числі перших учнів, а згодом  вступив до  Рижськогополітехнікуму на хіміко – агрономічне відділення.

За революційну діяльність М.Пришвін був заарештований  і цілий рік провів в одинарний камері, а згодом був  висланий на батьківщину в Єлець,  де відбувдворічне заслання.

Після заслання   Пришвін іде на навчання в Німеччину,  де закінчує  агрономічне відділення філософського факультету Лейпцігського університету.

Повернувшись із Німеччини, М.Пришвін більше не покидає Росію. Деякий час він працює  по своїй «університетській» спеціальності – агрономом, публікує праці з питань сільського господарства,  а потім відправляється  на північ,  в Олонецкую губернію, збирати місцевий фольклор. Під враженням від цієї поїздки Пришвін написав свою книгу – «В краю неляканих птахів» (1907) – дорожні нариси,  написані  із спостережень над природою, побутом і мовою півничан. Ця книжка  принесла автору велику популярність. За неї Пришвін був удостоєний срібної  медалі Російського географічного товариства і звання дійсного його члена.  

Після цього він покидає службу і ніколи до агрономії більше не повертається .

Любов до природи спонукала М.Пришвіна мандрувати по всій країні.  Пришвін обходив і об’їздив всю Середню Росію, Північ, Казахстан і Далекий Схід. Після кожної поїздки з’являлось то нове оповідання, то повість, то просто короткий запис у щоденнику.

Своє перше оповідання «Сашок»,  Михайло Михайлович надрукував вдитячому журналі в 1906 році. В 1912 – 1914 р.р. вийшло в світ перше зібрання творів Пришвіна в 3-х томах, виданню якого сприяв М. Горький. 

Під час Першої світової війни М.Пришвін  відправляється  на фронт в якості санітара і журналіста. Майже до початку Жовтневої революції працює  він  кореспондентом в газетах «Русские ведомости», «Речь», «Утро России», «День».

Другу половину свого життя Михайло Пришвін прожив в Москві чи недалеко від неї. В Звенигородському районі, одному з найкрасивіших місць Підмосков’я, в  невеличкому селі Дуніно,  після війни купили Пришвіни  напіврозвалений  будиночок. В ньому і проводив письменник кожне літо до кінця своїх днів. А на зиму сім’я  переїжджала в Москву, і тут часто Пришвін збирав побратимів по перу, щоб прочитати їм свої нові книги, народжені в лісах і болотах. 

Все своє життя  Михайло Пришвін присвятив пошукам незвичайного в природі. Свої подорожі він називав «полюванням за знахідками». В «будинку на колесах» – спеціально пристосованому для довготривалих поїздок автомобілі – він мандрував разом здружиною  Валерією Дмитрівною.

Мандруючи, Пришвін постійно вів щоденник, в який заносить свої спостереження за навколишньою природою, життям, побутом, звичаями людей з різних куточків Росії.

Оповідання М. Пришвіна про природу, про тварин читати радісно й захоплююче. Письменник немовби веде нас у чарівний ліс, і ми бачимо сині ліси й прозорі лісові озера, вдихаємо пахощі березового листя, смоли і з хвилюванням відчуємо велику любов письменника до своєї  Батьківщини.

М. Пришвін  писав про те, що самовіддано любив, і його творчість є виявом великої любові до навколишнього світу.

Помер Михайло Пришвін 16 січня 1954 і  похований на Введенському кладовищі в Москві.

      Додаток 2  

Гаїчка   

         

Пташка  є родичкою  синиці . Розміри її тіла  12 – 14 см, вага – 10 – 15 г.

 Живе в Європі, Азії , Алтаї , Сибірі, Китаї. Селиться пташка у вологому  лісі. Якщо є можливість прилітає до людських  поселень.

Харчується насінням і плодами  рослин.

Живе у  дуплах, гніздах.

Пташка є дуже  рухливою.  Вміє висіти    на гіллячках  дерев вниз  головою.

Додаток 3

         

Урок позакласного читання.

Тема. Байки. П’єси

Мета. Вчити учнів знаходити аналогії між зображеним у байках і вчинками людей, удосконалювати вміння читати в особах, передаючи авторське і власне ставлення до героїв; розширити знання про творчість байкаря Леоніда Глібова, особливості байок. Удосконалювати вміння учнів повно, точно та емоційно робити висновок про прочитане, висловлювати свої судження про поведінку героїв та їх вчинки, збагачувати словниковий запас учнів, розвивати образне мислення, спостережливість, увагу; активізувати читацьку пам’ять. Формувати навички роботи в групах. Вправляти в інсценізації п’єс-казок. Сприяти розвитку читацьких інтересів. Виховувати любов до української літератури, бажання більше читати, щоб більше знати.

Обладнання. Декорації до п’єси, запис музики до вистави з дитячої комічної опери «Коза Дереза»; ляльки-рукавички: кіт, дід, баба, корова, півень, качка, коза, мишка, білочка, лисиця; мультимедійний супровід до уроку, екран, проектор; картки із завданнями; виставка книг з теми, виставка дитячих малюнків до прочитаних  байок, посібник Н. С. Кордуба, М. М. Стрихар «Позакласне читання. 3 клас».

Тип уроку: тематичний

Форма проведення: урок - інсценізація

                                   

Хід уроку

І. Організація класу до уроку.

Продзвенів дзвінок –

Починаємо урок.

Попрацюємо старанно,

Щоб почуть наприкінці,

Що у нашім третім класі

Діти – просто молодці!

Тож – вперед! Часу не гаймо,

У театр поспішаймо!

ІІ.  Повідомлення теми і мети уроку. Мотивація навчальної діяльності.

Вправа «Мікрофон»

-          Подумайте і скажіть, яким має бути наш урок? (продуктивним, цікавим, навчальним, веселим, казковим,....)

-          А що для цього повинні зробити ви? (бути дисциплінованими, уважними, активними, наполегливими, зібраними, творчими,...)

-          Отже, якщо ви будете такими, то ми разом створимо цікавий, продуктивний, творчий урок. А він у нас дійсно незвичайний. Я запрошую вас у подорож до театру, де ви будете одночасно і акторами , і глядачами: читатимете байки, гратимете п’єсу та спостерігатимете за цим дійством. Я допоможу вам організувати і провести програму: сьогодні я конферансьє.

Конферансьє – естрадний артист, який оголошує концертні номери, виступає в проміжках між ними.

-          Виконавши завдання (слайд1), вирушимо  до театру. Вилучіть парні букви і дізнаєтесь тему уроку:

                            БВАМЙЧКФИ.    ПГ’ЄТСЇИ.

ІІІ. Робота з виставкою книг.

(На виставці книжки. попередньо підготовані до уроку учнями і вчителем.)

-          Подивіться, друзі, книжки нас уже чекають.

-          Що об’єднує всі ці книжки?

-          Які книжки з байками містять твори одного автора? Назвіть і покажіть їх.

-          Чи є ілюстрації в книжках?

-          Чи допомогли вони вам у виборі байки?

-          Які книжки з байками містять твори багатьох авторів? Назвіть і покажіть їх.

-          Твори яких авторів вони містять?

-          Чим привабили вас ці книжки?

ІV. Розгляд виставки дитячих малюнків, створених за сюжетами прочитаних байок.

-          Бачу, що ви, друзі, добре попрацювали. Адже створили цікаву виставку малюнків. За ними спробуємо назвати байку, проілюстровану вами.

-          Хто автор цього малюнка?

-          Як ви думаєте, про кого розповідатиметься у творі, який проілюстрував ваш товариш? Чи точно передана подія (образ)?

-          Перекажи ту частину твору, якій відповідає малюнок?

-          Розгляньте малюнки і скажіть, які байки ви хотіли б прочитати ще раз.

(Оголошую виступи дітей. Звертаю увагу на вміння інтонаційно декламувати твір; робити висновки про прочитане.)

V. Робота із збіркою «Позакласне читання. 3 клас.», с. 58-71.

1. Слово вчителя.

- Під час уроків класного читання ви ознайомилися з біографією та деякими байками Леоніда Глібова. Я пропоную вам кілька цікавих відомостей з життя автора.

• У дитинстві Льолик, як його всі називали, був веселим, енергійним хлопчиком. Любив усе красиве, але найбільше – квіти, особливо подобалося доглядати за ними. Так малого Льолика й прозвали «королем квітів». Знайомі й родичі, вітаючись з ним, казали: «Здоров був, Льолику, квітчастий королику».
• Леонід Глібов дуже любив дітей. Деякий час працював вчителем історії і географії. Свої твори для дітей підписував псевдонімом «Дідусь Кенар». (Батько байкаря дуже любив цю співочу пташку і сусіди прозвали його «Кенар».)
• Хвороба серця, астма підірвали здоров’я Леоніда Івановича. У байкаря погіршився зір, але той продовжував писати під лінійку з лупою.
• Залишив Глібов великий доробок: байки, акровірші, жартівливі пісеньки, пісенно-ліричні твори, вірші-загадки з відгадками.

VІ.  Ознайомлення з байкою Леоніда Глібова «Синиця».

1)      Робота в групах

1 гр. Прочитати байку, визначити дійових осіб. Охарактеризувати їх.

2 гр. Словникова робота. Прочитати, виписати незрозумілі слова, з’ясувати їх лексичне значення. (словники)

3 гр. Прочитати текст. Скласти запитання до байки.

4 гр. Дослідження. Дослідити, виписати крилаті вислови (прислів’я).

5 гр. Прочитати. Визначити головну думку (що засуджується, що схвалюється). Підібрати прислів’я.

2)      Презентація робіт в групах.

VІІ. Мовчазне читання учнями байок Василя Симоненка «Мудра сова», «Вовкам на зло».

-          Який повчальний висновок цих творів?

VІІІ. Фізкультхвилинка.

Ми по вулиці ідемо,

Гарно всі себе ведемо.     

Ось і «зебра», зупинись,

Вліво, вправо подивись.     

Вільний шлях, машин нема,

Йду по «зебрі» прямо я.

Вітер віє нам в лице,

Захиталось деревце.

Вітерець все тихше, тихше.

Деревце все вище, вище.

До театру ми прийшли,

Тихо в залу всі зайшли,

Зайняли свої місця, -

Почалась вистава ця.

ІХ. Інсценізація казки-п’єси « Незвичайна пригода кота Мартина» .

(Відсуваю імпровізовану завісу театру. За нею заховані декорації до казки та ляльки – рукавички персонажів твору.)

-          Прийшла, нарешті, довгожданна мить:

Герої казки нас усіх вітають.

І знову пісня радісно дзвенить,

І казка у театрі оживає.

В країну казок підем я і ти,

У казці всім цікаво побувати.

Там вірних друзів можемо знайти

І знову з ними гарно заспівати.

Ми в гості сюди казкаря запросили,

Щоб бачити казку і слухать гутом.

Але чарівник заблукав у дорозі.

Давайте його погукаєм разом!

(Діти дружно гукають: «Казкарю!». Виходить казкар.)

-          Доброго дня, дорогі мої друзі! Я дуже радий бачити вас усіх в хорошому настрої! Знаю, малята, що всі ви полюбляєте казочки. Отож, не буду довго базікати, а розкажу вам свою улюблену казку про незвичайну пригоду кота Мартина. Вмощуйтесь зручніше, нашороште вушка та слухайте уважно...

          В одному селі жили-поживали дід Панас та баба Параска. І мали вони невеличке господарство...

(Звучить музика і починається казка)

Півень       - Ку-ку-рі-ку!!!  Ку-ку-рі-ку!!! Прокидайтеся усі, ранок на дворі. Ку-ку-рі-ку! Ох і гарна ж моя пісенька, співав би її і співав. Та піду своїх друзів розбуджу, бо час до роботи братися. Ку-ку-рі-ку!   (виходить)

(Входить дід, а за ним баба)

Дід        - От клятий півень, знову не дав сон до кінця додивитися. Пісня в нього, бачите, гарна. От я пісню знаю, так знаю, баба моя навчила мене співати.        (співає)

                           Там під вишнею, під черешнею,

                            Стояв козак з дівчиною, як із ягодою.

                            Стояв козак з дівчиною, як із ягодою.

А далі...... Знову забув. Бабо, бабо!

Баба        - Та чого ти кричиш? Тут я. Що трапилось?

Дід           - Та от забув ту пісеньку, що ти мене навчила.

Баба         - Досить пісень співати, треба за роботу братися. Дров нарубай, двір підмети, корову Ласуню та козу Любуню пасти вижени. І не забудь півника з качечкою погодувати. А я тим часом спечу хліб, зварю обід, та й треба нашого кота лінивого розбудити. Скільки ж спати можна. Он миші в коморі вже зерно гризуть.

Дід             - А й справді, бабо, маємо ми з тобою добру корівку, що дає молоко, сир, сметанку, а коза дає цілюще молочко, півник будить нас зранку, качечка яйця несе, а от з кота Мартина ніякої користі. Вчора в моїх нових штанях миша дірку прогризла. Якщо так буде і далі, то я його вижену.

(Звучить музика. Дід і баба виходять. Заходять півень, качка, корова і коза)

Коза          - Бе-е-е, Петю, знову ти нас зраненька розбудив!

Качка        - Хоча б один день ти міг прокукурікати на годину пізніше?

Півень       - Ну, що ви таке говорите, пані качко. Дід Панас мене б за таку роботу з дому вигнав. Я своїм господарям догоджаю, бо мені ще моє життя дороге.

Коза             - Тихіше, друзі, бо он дід іде.

Дід              - Тю-тю-тю. Тась-тась-тась. Їжте зерно мої милі та поправляйтеся. З вас хоч якась користь. А он Мартин ще й досі спить. Ну я йому покажу, як байдики бити!

(Всі виходять. Залишається корова і коза.)

Коза            - Потрібно попередити Мартина, щоб більше не лінувався та щоб добро дідове і бабине доглядав. Бо інакше чула, що з ним буде?

Корова       - Та чула, але чи наш Мартин послухає! А зараз ходімо на луг, поїмо соковитої травиці.

(Виходять зі сцени. Звучить музика. Мишка несе мішок.)

Мишка        - Знову сьогодні Мартин дрімає. А я піду у комору погуляю. Там є шматок сиру смачного. І зерна візьму в мішок запашного. Нехай кіт лінивий спить. Я упораюся вмить! Ой, а чого це сьогодні Мартин так рано піднявся, мабуть баба Параска примусила до роботи!

(Кіт іде і ойкає.)

Кіт               - Ой-йой-йой! Не дають роботящому коту відпочити. Я ж учора цілий день не спав, а лише дрімав на печі. А баба Параска кричить, що я лінивий. Ще й рушником набила, щоб ішов у комору мишей ловити. А я ж їсти хочу, я ж не снідав іще!       (співає)

                         Тяжка моя доля,о Боже мій милий,

                         За що ти караєш мене трударя?

                         Як любо увесь день на припічку грітись,

                         Попить молочка і поїсти сальця.

(Кіт лягає і гріється на сонечку, а мишка тихенько підкрадається біля нього.)

Кіт              - Іди, іди. Мені і так ніколи за тобою бігти. Я зараз приймаю сонячну ванну.

Мишка       - Добрий день, Мартине Котовичу. Приємно бачити вас у гарному настрої. Так, так, приймайте ванну. Бо коли ви за себе не подбаєте, то ніхто за вас не подбає. Аякже, аякже...... (Крадучись. пробирається до комори.)

(Заходять дід з бабою. Кіт спить, хропе.)

Баба        - Подивіться, люди добрі, на ледачого кота! Хоч би тобі поворухнулося!

Дід                   - Усе, мій терпець увірвався! Давай, Параско, мішок. Віднесу я цього неробу в ліс, хай його там вовки роздеруть. Нема чого дарма хліб їсти!

(Дід пхає кота в мішок і несе до лісу. Звучить сумна мелодія. Викидає кота під дерево. А той далі спить, хропе. Дід виходить. Підбігає білочка.)

Білочка         - Ой! Що це за звір такий лежить і гарчить так страшно. Але треба якось із ним познайомитись і новину про незвичайного звіра у лісовій газеті написати. Я ж редактор, а редактор про всі новини повинен знати першим. Агов, шановний, хто ви, з якої країни до нас прибули?

Кіт                           - Що за причепа заважає мені спати?

Білочка            - Я не причепа, я білочка-вертілочка.

(Співає пісню «Я маленька білочка».)

                                   Я маленька білочка.

                                   В мене є сопілочка.

                            Буду я вам грати.

                                   Нумо танцювати.

                                   Я з газетою дружу.

                             Всі новини там пишу.

                             Прошу вас сказати,

                             Як вас величати.

Кіт                           - Я, знаменитий у всіх сусідніх лісах пан Мартин, приїхав до вас проводити уроки трудового навчання. Може чули про мене?

Білочка             - Та ні. Про великого трудівника пана Мартина я не чула. та моя добра подружка Лисичка-сестричка може знає. Ви тут почекайте, я зараз її приведу.

(Білочка виходить.)

Кіт                           - Гаразд, але прихопіть з собою щось попоїсти, бо я з далекої дороги! О! Вже у животі починає бурчати, кишки марша грають. Швидше б ця вертілочка прибігла, бо так можна і померти з голоду.

(Заходить лисичка. Кланяється.)

Лисичка                   - Здрастуйте! Це ви пан Мартин?

Кіт                              - Аякже,  я. А ви хто?

Лисичка                    - Я Лисичка-сестричка. От почула від своєї приятельки, що у нашому лісі перебуває великий майстер-трудівник. Чи ви часом не він? Я принесла йому курочку на обід.

Кіт                               - Він! Він! Ви така мила, добра, дозвольте взяти вас за дружину? А я буду вам за чоловіка.

Лисичка               - З превеликою радістю! Адже ви такий відомий,такий страшний. Вас усі у лісі будуть боятися! От ми з вами заживемо!

(Звучить весела музика. Кіт з Лисичкою танцюють, тримаючись за лапки, і виходять зі сцени. Заходить казкар.)

Казкар                                - І зажили Лисичка-сестричка з котом Мартином дружно і щасливо, горя й біди не знаючи. Можливо і досі живуть і не тужать.Ось і казочка уся вже закінчилася. До нових зустрічей!

Слово вчителя:

-          Яку казку нагадує вам ця п’єса?

-          Чи сподобався вам цей твір?

-          Чи знаєте ви автора даної п’єси?
Її  для вас написала я. І рада, що вона вам сподобалася.

-          Чому твір називається п’єса- казка?

Х. Робота з творчими завданнями. 

1. Вікторина «З якої байки?». с. 71.

2. Гра «Хто зайвий?». Слайди презентації.

                  «Незвичайна пригода кота Мартина»:

Ø  Дід

Ø  Баба

Ø  Кабан

Ø  Качечка

Ø  Вовк

Ø  Корова

Ø  Ведмідь

Ø  Білочка

Ø  Кіт

Ø  Зайчик

Ø  Коза

Ø  Півень

3. Записи в «Щоденнику читача».

ХІ. Підсумок уроку.

-          На сцені, діти, ви проявили себе справжніми акторами. Під час дійства усі були толерантними, виявляли повагу один до одного. Гадаю, що і надалі ви будете так добре працювати.

ХІІ. Домашнє завдання.

Знайти і прочитати цікаві рубрики, корисні поради, фантастичні історії з дитячих газет та журналів. 1 група читає і готує повідомлення з журналу «Барвінок», 2 група - «Зернятко», 3 група – «Джміль», 4 група – «Пізнайко», 5 група – з дитячих газет.

Тема:    М.Сладков «Весела гра»

Мета: спонукати дітей бути уважними і спостережливими до довкілля, вчити бачити його красу, виховувати дбайливе ставлення до природи, удосконалювати навички читання, вчитися аналізувати прочитане.

                                               Хід уроку:

1.  Організація класу:

                        В темнім лісі проживає,

                        Довгий хвіст пухнастий має

                        Їй на місці не сидиться,

                        А зовуть її.. ?       (Лисиця.)            

2. Мовленева розминка.

            А) Робота над скоромовкою

                                   Лис малий і більший лис

                                   По гриби ходили в ліс.

                                   Заздрить білка в лісі лису -

                                   Лис лисички несе з лісу

Саме про цю тварину розповідає російський письменник

 М. Сладков  в оповіданні « Весела гра».

3. Повідомлення теми і мети уроку

Сьогодні ми ознайомимось з творчістю М. Сладкова.  Народився письменник в Москві. Проте проживав в Царському Селі де чудова природа. Саме тема природи лягла в основу його творчості. Будучи школярем він вів щоденник ,куди записував свої враження і спостереження. Займався також у гуртку юннатів.

Першу свою книжку Сладков назвав  «Срібний хвіст». А всього їх понад  60.

А) Читання оповідання вчителем.

Б) Словникова робота: трясогузка, зіщулилися, полювання.

В) Фізкультхвилинка

Повітря нам потрібне всім:

І дорослим і малим

Мені,тобі,звірятку,птиці,

Листочку,квіточці,лисичці.

Г) Ланцюжкове читання тексту.

Д) Робота над текстом:

Де і у який час проходять події.?

З ким бавились лисенята?

Хто налякав звірят?

Е) Робота в парах: найти синоніми в тексти.

Найти антоніми в тексті.

Вибіркове читання .Знайти і прочитати опис пташки.

4. Підсумок уроку

- Який текст ми сьогодні  опрацювали?

- Яким він є за метою висловлювання?

- Чим він вам сподобався?

5. Завдання додому.

Читати та переказувати оповідання.

   

         Хрестоматія

з літературного читання 3 клас

     (твори авторів,  які не висвітлені у підручниках )

       Усна народна творчість

Приказки

Приказка – це стислий народний вислів, близький до прислів´я, але відрізняється від нього. Які основні ознаки приказки?  

Приказка моє такі особливості:

Одночленна будова

Не містить закінчену думку

Дає дотепну оцінку предмету, особі чи події

Ø    Бджола мала, а й та працює.

Ø    Добрий, хоч до рани прикладай.

Ø    За один раз не зітнеш дерева враз.

Ø    Зароблена копійка краща за крадений карбованець.

Ø    Кожна птичка своїм носиком живе.

Ø    Під лежачий камінь вода не тече.

Ø    Поки не упріти, поти не уміти.

Ø    Хто що знає, тим і хліб заробляє.

Ø    Чесне діло роби сміло!

Ø    Що ранком не зробиш, то вечором не згониш.

Ø    Щоб рибу їсти, треба в воду лізти.

Ø    Як без діла сидіти, то можна одубіти.

Ø    Як дбаєш, так і маєш.

Ø    Як ручки зароблять, так ніжки сходять

Ø    Без їжі і віл не потягне.

Ø    Радше впадь, але не зрадь.

Ø     Рідна земля і в жмені мила.

Ø     Де не є добро, а вдома краще.

Ø     З рідної сторони і ворона мила.

Ø     Нема кращого у світі, ніж твоя сторона.

Ø     Що країна, то родина

Народні усмішки

Народні усмішки —  невеликі за розміром дотепні гумористичні твори, у яких висміюються негативні явища людського життя.

ВАГА ЗЕМЛІ  

Учень запитав учительку, скільки важить Земля. 
Наступного дня вона відповіла, але учень знову поцікавився: 
- З людьми чи без людей?  

  

Олежик: Богу дякувати, що я не народився у Франції. 
Учитель: Чому? 
Гриць: Бо я не вмію ані слова по-французьки. 

НА ФЛОТ 

- Пам'ятай, синку: ми живемо на землі, щоб працювати! 
- У такому разі, тату, я піду на флот. 

ВАЖКЕ ПИТАННЯ  

Андрійко розповідає мамі: 
- Сьогодні вчителька поставила нам дуже важке питання. 
- Яке ж? - питає мама. 
- Учителька запитала, хто з нас розбив у класі шибку.  

А ЯК НЕ ТРЕБА?  

- Мий гарненько вуха й шию, бо сьогодні гості будуть. 
- Ну, а що, як я помию,а вони і не прибудуть? 

МЕРТВЕ МОРЕ 

Один хвалько каже іншому: 
- Чув про Атлантичний океан? 
- Так. 
- Я його переплив. 
- А ти чув про Мертве море? 
- Так. 
- Я його вбив. 

Народні ігри, забавлянки, потішки

Забавлянки, або потішки, чукалки — коротесенькі пісеньки чи віршики гумористично-жартівливого змісту, що супроводжуються відповідними рухами. Забавлянки сприяють жвавому спілкуванню з довкіллям, формують відчуття прекрасного.
Цим жанром здавна користувались дорослі у процесі спілкування з маленькими дітьми.  Забавлянки співали тоді, коли дитина вже починала сидіти самостійно. Вони покликані стимулювати загальний розвиток дитини і мають практично-побутове призначення: активізувати дитину, заспокоїти її, викликати в неї позитивні емоції.
3абавлянка — це i гра, i дія, i пісенька.
3абавлянки умовно можна поділити на ігри: з голівкою, пальчиками, ніжками.
3абавлянка спонукає дитину до активної дії, будить позитивні емоції, розвиває мову, привчає до охайності й дисципліни.

Забавлянки, народні ігри: бавимося разом

А ми просо сіяли

А ми просо сіяли, сіяли,
Ой дід ладо, сіяли, сіяли.
А ми просо витопчем, витопчем,
Ой дід ладо, витопчем, витопчем.
Ой чи же вам витоптать, витоптать?
Ой дід ладо витоптать, витоптать?
А ми коней випустим, випустим,
Ой дід ладо випустим, випустим.
А ми коней виловим, виловим,
Ой дід ладо виловим, виловим.

«Сонце ловити!»

Жайворонок угору летить, співає:

Сонце ловити!

Сонце ловити!

Сонце ловити!

А вниз летить:

Ціп урвався!

Ціп урвався!

Ціп урвався!

Кру-ці!

Кру-ці!

Кру-ці!

«Когут каже»

Когут каже:

- Вовки ідіть.

Баран каже:

- Де?

А пес каже:

- Онде! Онде!

Квочка каже:

- Клопіт мій, клопіт мій,

Де курятка подіти?

А качка каже:

- Так і треба, так, так.

«Кум, кума»

Кум, кум, де ваш кум?

Імітується кумкання жаб.

— Кум, кум, де ваш кум?

— Утонув.

— Нум плакать:

Нум, нум, кум, кум.

— Кум, кум, кума,

Позич полотна.

— Нащо тобі?

— Кум умер.

— Коли?

— У четвер.

— Нум плакать:

Нум, нум, кум, кум!

«Заїнько»

 Дівчатка та хлопчики стають у коло, побравшись за руки. Обраний "заїнько" ховається в кущі, а всі його просять:

Заїнько, заїнько, вийди к нам,  

 Сіренький, сіренький, зайди к нам.  

 Ой да, кося, зайди к нам.

"Заінька" виходить з кущів і стає серед кола. Тоді діти знову співають:

Заїнько, заїнько,лягай спать.

  Заїнько сіренький, лягай спать.

 "Заїнька" лягає Тоді знову приспівують:

Заїнько,вставай,  

Сіренький, вставай,  

 Ой да, кося, вставай.

"Заїнько" встає Тоді його просять умитись, взутись, причесатись. "Заїнько" робить усе, що йому загадують . Діти кажуть:

Заїнько, заїнько, вдар тропачка,  

 Сіренький, вдар тропачка.  

Ой да, кося, вдар тропачка.

"Заїнько" танцює й вибирає іншого на свою роль, а сам стає в коло. 

Лис

Побравшись за руки, всі стають у коло, а один з учасників гри, по вибору, стає за лиса і йде в середину. Коло подається то вправо, то вліво з піснею:
Ха-ха, ха-ха, гі-гі-гі!
Лис зловився в капкані.
Качки, кури, голуб'ята,
Тіштесь, смійтесь, гі-гі-гі!
Злодій лис у капкані.
Ой, ой! Вирвавсь - утікайте:
Тепер в його страшна злість,
Кого зловить, того з'їсть.
Коли проспівають усю пісню до кінця, то швидше розбігаються на всі боки, а лис ловить. Кого піймає той стає лисом, і гра починається спочатку.

Ластівка

Дві дівчини беруться за руки і стають навпроти іншої пари, яка так само тримається за руки. Одна пара говорить:
- Печу, печу ластівки!
Інша питає:
- Нащо печеш? Лиха втечеш, лиха й піймаєш!..
Тоді пара дівчаток, що почала розмову, роз'єднує руки, і кожна біжить у протилежний бік. Інші двоє, кожна окремо, намагаються піймати перших, не давши їм з'єднатися. Якщо та пара, яка почала бігти першою, знову з'єднається, то їй припадає знову тікати, а другій парі - ловити. Якщо ж якусь з дівчаток, які почали гру, впіймають, то ця пара, що не збіглась, ловитиме, а інша - тікатиме.

Щенята

Збираються хлопці, десять або й більше, міряються на палку, беручи її кулаком один до одного, і чия рука зверху, тому і пасти.
Тоді забивають кілок, прив'язують до нього мотузку; біля кілка усі кладуть шапки - ото щенята. Пастух береться за мотузку й оберігає щенят, бігаючи, наскільки дістає повода.
Пастух стереже, а всі хлопці крадуть щенят, хватаючи руками або вибиваючи ногою з круга. Як удається пастуху піймати котрогось, то мерщій кричить: "Цура-повода!" А як не зацуравсь, то значить і не піймав.
Як розкрадуть усіх щенят, то вважають, одно літо одпас; тоді міняються.

Сірий вовк

Грають тільки діти. Вибирають "вовка", він, згорбившись, сідає, взявшись під щоку, на горбику, і мовчить, а дітки не чіпають його, а рвуть біля нього травку і промовляють:
Ірву, ірву горішечки,
Не боюсь вовка ні трішечки.
По цім слові діти схоплюються, кидають на вовка нащипану травку і тікають. Вовк собі туриться за ними, хоче вхопити котрогось. Кого вхопить, той стає вовком, і гра продовжується.

Лічилки

Лічилка — це короткий вірш, який допомагає під час гри визначити чергу учасників. Із цією метою лічилку промовляють в особливому ритмі, який допомагає рахувати.

 Лічилка створена для того, щоб розподілити ролі в дитячій грі, хоча спочатку, як передбачається, вона використовувалася і дорослими для розподілу обов'язків у колективних роботах.

Йшла Маринка на стежинку

Йшла| Маринка| на сте|жинку,
Загу|била| там |корзинку.
А в кор|зинці |паля|ниця,|
Хто її| з’їв |— тому |жмуриться.

Ритм

На городі бараболя

На городі бараболя,
Кабаки,
Буряки,
Редька, морква, огірки,
Пастернак,
Повний мак
А ми кошика візьмем
Та повненький наберем.
Хто піде,
Той візьме.

Раз, два, три, чотири, п’ять

Раз, два, три, чотири, п’ять,
Стали в колі ми кружлять.
Покружляли, розійшлися,
Ні на кого не дивися.

Раз, два, три, чотири
Вийшли звірі,
П’ять, шість — пада лист,
Сім, вісім — птахи в лісі,
Дев’ять, десять — полуниці:
Хто знайде—тому й жмуриться.

Мидір, Сидір і Каленик

Мидір, Сидір і Каленик
Збудували тут куреник.
У куренику сидять,
По варенику їдять.
В нас вареників немає,
Хто жмуритись починає?

Дітвора

Діти, діти, дітвора,
Утікайте із двора.
Хто не заховався,
Хай кричить: “Ура!”

Квочка

Ходила квочка біля кілочка,
Водила діток-одноліток.
Дзень, бом, брязь,
Хто виходить в перший клас?

Іде коза, брикає

Іде коза, брикає,
Бородою хитає.
А борідка хиталась,
За будяки чіплялась.
Копитами цок-цок-цок!
Вибігає і цапок.
Не коліться, будяки,
Бо потопчуть вас цапки.
Туп!

                          Поезія

Платон Микитович  Воронько

(1913-1988)

     Платон Воронько народився в селі Чернеччина на Сумщині. Батько був його сільським ковалем, мати – сільською трудівницею.

    Навчався в Харківському автодорожному інституті.

   Деякий час працював вчителем української мови в селі Хухра на Сумщині.  А в1937 році вступив до Літературного інституту імені Горького.

     У 1939-му добровольцем пішов на фінський фронт, де воював разом з своїми товаришами по інституту. 

     Після війни Платон Воронько займається літературною творчістю. Він автор понад тридцяти  збірок віршів і поем та великої кількості книжок для дітей. Водночас він був відомим громадським діячем — обирався депутатом  Верховної Ради.

    Помер поет 10 серпня 1988 року в Києві. Похований на Байковому кладовищі.

    Провідною темою його творчості є праця. Всім  відомі збірки поета «Читаночка», «Всім по сім», «Облітав журавель» та інші завоювали симпатії дитячої аудиторії.

 

                         

НІКОЛИ НЕ ХВАЛИСЬ

Хвалився кіт, що він убрід

Дніпро перебреде.

Та як пішов – і не прийшов,

Нема кота ніде.

І ти ніколи не хвались,

Коли не можеш – не берись.

                 КАЗКА ПРО РУКАВИЧКУ

Вчора Галочка-сестричка
Казку прочитала,
Як у лiсi рукавичка
Звiрам домом стала.
Я покинув рукавичку
За городом, там, де лiс.
Та нi зайчик, нi лисичка,
Й вовк у неï не залiз.
Мабуть, дуже замала
В мене рукавичка.
Взяв у мами зi стола,
З лiжка у сестрички
Рукавичок, мабуть, з п’ять,
В лiс вiднiс —
Хай звiрi сплять.
Я не знаю, як було,
 Що у лiсi сталось,
 А менi не повезло —
 Вiд усiх дiсталось.

ЛИПКА

Я, маленька липка,

Виросту велика, —

Не ламай мене.

Я медовим цвітом

Зацвіту над світом, —

Бережи мене.

Тінь тобі я кину

У гарячу днину, —

Ти шануй мене.

Від дощу сховаю

Вранці серед маю, —

Ти полий мене.

Будемо з тобою

Ми рости обоє, —

Ти люби мене.

Виростеш за роки,

Підеш в світ широкий, —

Не забудь мене.

ПОМАГАЙ

Через поле, через гай

ходить хлопчик Помагай.

Бачить хлопчик: садять сад,-

він поміг кінчити ряд.

Вмить приніс відро води

і полив аж два ряди.

Рій із пасіки пішов,-

помагай роя знайшов.

Обходивши луг і ліс,

він в село його приніс.

За селом копали став,-

помагай візок дістав.

Цілий день возив пісок,

аж вищав його візок.

Помагая у труді

знають літні й молоді.

Ось і ти часу не гай,-

будь, як хлопчик Помагай

Ігор Прокопович  Січовик

( народився 1945р.)

Ігор Січовик народився 17 червня 1945 р. на Волині у родині сільських вчителів.

Виріс на Херсонщині, де й закінчив середню школу. Робітничу спеціальність здобув у Кривому Розі. Пройшов армійську службу. Навчався у Дніпропетровському держуніверситеті та на Вищих літературних курсах у Москві. Член Національної Спілки письменників України. Нині мешкає в Києві

Пише з 12 років. Видав три книжки сатири та гумору для дорослих та два десятки книжок для дітей, чимало з яких побачили світ у «Веселці», «Грайлику». Упорядкував навчальні збірники для молодших школярів, такі, як «Виручалочка» (сім перевидань), «Кобзарик» (два перевидання), «Дивокрай», «Дитячі ігри та розваги». Є автором підручників для позакласного читання «Першокласник» і «Сонячне перевесло», близько трьохсот ігор з буквами і словами «Словограй» і «Мовограй», збірників для дошкільних навчальних закладів «Світлячок», «Чеберяйчик», «Дошкільнятко». Видав книжки для найменших читачів «Математичні ігри», «Веселий задачник», «Таємниця десяти невідомих» та книжку «Весела школа».

У доробку Ігоря Січовика — дитячі віршовані казки «Хитра киця», «Сірничок», «Лісник-чарівник», «Таємниця острова Коралів», «Чорний дощ», понад три сотні загадок, тисяча скоромовок. Чимало його дитячих творів вивчають у початковій школі. Вони містяться у «Букварях», читанках і збірниках.

2003 року письменник створив повість «Неймовірні пригоди барона Мюнхгаузена в Україні». Ця повість вийшла окремою книжкою 2004 р. Нині львівські кінематографісти працюють над перекладом твору мовою мультиплікації.

Ігор Січовик має власний Інтернет - сайт «Словограй», який відвідало понад триста тисяч читачів.

ВИХОВАНІ ДІТИ

За сніданком Юра Віту

Поучав, як старший брат:

- Добре виховані діти

Не ковтають виноград,

Не запізнюються в гості

І не їздять без квитка,

Прибирають вранці постіль,

Не втікають з дитсадка!

- А мене, - озвалась Віта, -

В дитсадочку старші вчать:

Добре виховані діти

За столом завжди мовчать!

ЛАСУНЕЦЬ

- Скажи, навіщо ти, Іванку,

Повидла з'їв велику банку?

Та я шукав, і, як на зло,

Ніде малої не було!

ГОРІШКИ

Дорікала мама синові:

- Ох, який скупий ти, Гнатику!

Чом горішками не ділишся

Із бабусею і братиком?

- А нащо мені ділитися? -

Каже мамі син по щирості, -

У бабусі зуби випали,

А в Сергійка ще не виросли…

СОЛОДКІ СНИ

Вкладаючи доню спати,

Сказала тихенько мати:

- Пошвидше, Оксанко, засни,

Побачиш солодкі сни...

Озвалась Оксанка: - Ой рідна!

Щось довго тих снів не видно!

І додала нетерпляче:

- Я знаю, як їх побачить!

- Як саме? Скажи на вушко!

- Для цього мені під подушку

Щовечора ви або татко

Кладіть хоч одну шоколадку.

ЯКЩО ДОДАЛИ ПАЛЬЧИКИ

Спитала Ната брата,

Вмостившись на стільці:

- Що буде, як додати

Всі пальці на руці?

І дівчинці Наталці

Так відповів хлопчак:

- Якщо додати пальці,

Одержимо кулак.

СУНИЦЯ

На бабусинім городі

Недалечко від криниці

До обіду Гриць сьогодні

Їв улюблені суниці.

А як мама вийшла з хати

І поглянула на Гриця,

Не могла його впізнати:

Хлопчик був, як та суниця.

РОДИНА

В мене родичів багато:

Баба Настя, дід Вадим,

Дядько, тітка, мама, тато,

А от я у них - один…

ЧОМУ ПЛАЧЕ АЛЛА?

- Чому це плаче Алла?

- Вона з горіха впала.

- А де був ти в цей час?

- Внизу. Горіха тряс...

НАВВИПЕРЕДКИ

- Я не вірив, Таню, досі,

Що ти в мене боягузка,

Доки вчора не побачив,

Як втікала ти від гуски.

- Ви, напевне, тату, добре

Роздивитися не встигли...

З тою гускою учора

Ми наввипередки бігли!

                                    Байки

      Байка належить до жанру літератури, в якому разом із короткою розповіддю прозою чи віршем сформульовано моральний висновок. Розповідною частиною  байка подібна до казки, новели, анекдоту, а висновком-мораллю – до прислів`їв і приказок.

Леонід Глібов

( 1827  - 1893)

Народився у селі Веселий Поділ Хорольського повіту. Його батько, Іван Назарович Глібов, був управителем кінськими табунами в маєтку поміщика Гаврила Родзянки. Дитинство провів у селі Горби Кременчуцького повіту, куди з Веселого Подолу перейшов на роботу його батько, забравши з собою сім'ю.

Початкову освіту здобув удома за допомогою матері, а 1840 року вступив до Полтавської гімназії, де почав писати  вірші і де виходить його перша збірка російською мовою  «Стихотворения Леонида Глебова» (1847).

• У дитинстві Льолик, як його всі називали, був веселим, енергійним хлопчиком. Любив усе красиве, але найбільше – квіти, особливо подобалося доглядати за ними. Так малого Льолика й прозвали «королем квітів». Знайомі й родичі, вітаючись з ним, казали: «Здоров був, Льолику, квітчастий королику».
• Леонід Глібов дуже любив дітей. Деякий час працював вчителем історії і географії. Свої твори для дітей підписував псевдонімом «Дідусь Кенар». (Батько байкаря дуже любив цю співочу пташку і сусіди прозвали його «Кенар».)
• Хвороба серця, астма підірвали здоров’я Леоніда Івановича. У байкаря погіршився зір, але той продовжував писати під лінійку з лупою.
• Залишив Глібов великий доробок: байки, акровірші, жартівливі пісеньки, пісенно-ліричні твори, вірші-загадки з відгадками.

Синиця

Синиця славу розпустила,
Що хоче море запалить,
Що море буцімто згорить,—
Така, бач, є у неї сила.
За вітром слава полетіла
По всіх усюдах і кутках,
По байраках і по садках,
Далеко — аж за синє море…
Усім, хто був на морі, горе!
Ану — до берега тікать,
Мерщій добро своє ховать
Од проклятущої Синиці.—
Як назлетілось тії птиці,
Як назбиралося звірей,
Людей —
Дивитися на чудасію!.
А пересудливі жінки
Побрали ще й ложки,
Бо мали ту надію,
Як море стане закипать,
Щоб юшки добре посьорбать,
Якої й зроду не сьорбали
(Вони вже, бачте, позвикали
Скрізь по обідах куштувать).
От ждуть вони, стоять.
Усі баньки повитріщали…
«От-от уже почне кипіть,—
Хто-небудь нищечком мовляє,—
Ось цитьте, зараз запалає…»
А море все собі гуляє,
І не кипить, і не горить.
Так що ж Синиця?. Та мовчить!
І запалить не запалила,
А тільки слави наробила
Та з сорому й сховалася кудись.
За сюю капосну дурницю
Полаяли Синицю
Та й розійшлись.

Яка ж в сій байці, братця, сила?
А та: ніколи не хвались,
Поки гаразд не зробиш діла.

Ластівка й Шуліка

Трудяща Ластівка край берега літала,
Земельку мокрую збирала,
Щоб хатоньку собі зліпить,
Щоб де було і їй, і діткам жить,
Тихеньку долю веселити,
І бога, і людей хвалити.
Сидів Шуліка на вербі
І так до неї обізвався:
— Дивуюсь я тобі,—
Не раз я придивлявся,
Усе ти між людьми і не боїшся їх,
Пройдисвітів таких,
Не тільки що під стріхою співаєш,
Ще й у вікно літаєш…
От хоч і я — не в тебе вдавсь,
Шулікою на світі звуся,
А лиха від людей набравсь,
І зло бере, а все-таки боюся;
Досадно стане хоч кому:
Тобі привіт, мені — біда велика.—
А та йому:
— Я — Ластівка, а ти Шуліка;
Я людям не чинила зла,
Де не була,
А ти подумай, пане-брате,
Яке життя твоє завзяте:
Ввесь вік курчат і пташечок хапав,
Ні ласки, ні жалю не знав.

Давно-давно мовляють люде:
Що добренько роби, то добре й буде.

Проза

Іван Юхимович  Сенченко

(1901 – 1975 р.р.)

  Іван Юхимович Сенченко народився 12 лютого 1901 року в селі Натальївка (Шахтівка) біля Червонограда на Полтавщині. Його батько Юхим, декларований через малоземелля селян, був однаково людиною села, і людиною міста, працюючи в Червонограді чорно робочим, садівником, білетером кінотеатру, церковним регентом. Іван

Сенченко закінчив сільську і вищу початкову школу, а потім учителював в своїх рідних місцевостях.

  Учився в Харківському університеті, працюючи водночас в редакціях Харківських газет і журналів.
  Своє любляче серце ніс Сенченко в життя своїми чудовими творами. Його "Солом'янські оповідання", "Червоноградські портрети", повісті "Савка", Фесько Кандиба" назавжди лишаться для нас великими взірцями літературної майстерності.

З  яким захопленням читають діти твори Сенченка присвячені їм. Це — "Паровий млин", "Діамантовий берег", "Руді вовки", "Про Олежку та його сестру Ніну" та інші. Не обійшов своєю увагою письменник і маленьких читачів. Його опрвідання "Сім господинь", "Здоровий ніс між очима та двоє вух за плечима", "Хліб святий", "Рукавичка і струмок" та інші досі радують і будуть радувати малечу Багато творів написав І. Сенченко, і всі вони світяться любов'ю автора до тих, кому він їх присвячував. Його ім'я занесено в енциклопедію  світової літератури.                                                        ПАСТУХ РОГАТИЙ

Вийшла Катруся ввечері погуля­ти. А надворі сніг, а надворі мороз, і такий пекучий, що в Катрусі щоки почервоніли, як яблучка. Взяла вона саночки. Почала з гірки спу­скатися. Ще червоніші щоки стали в Катрусі. Очі блискотять. Пара з рота клубком вилітає. Гарно! Спинилася відпочити. На небо глянула і задивилася. Все небо сине-сине, аж темне, і на ньому без кінця і краю зірок наси­пано. А між ними ясний ріжок мо­лодого місяця. Аж тут Юрчик вискочив з двору. Кричить: — Гей, Катрусю, це ти? — Я. — Що ти робиш? — Загадки пригадую. — Загадки пригадуєш? — Юр­чик підбіг до Катрусі, глянув на неї і спитав: — А яку ти вже при­гадала? — А ось яку, — відповіла Кат­руся. — Пам'ятаєш, бабуся загаду­вала: поле неміряне, вівці нелічені, пастух рогатий? Але Юрчик не був тоді дома, як бабуся цю загадку загадувала, то й не знав, як її відгадати. Насупив­ся. Пальця до лоба приклав. Думає, думає, а відповіді не знає. Здається йому, що він ніколи не ба­чив ні такого великого поля, ні та­ких овечок, ні рогатого пастуха. Тоді Катруся сказала йому: — А ти глянь на небо. Добре при­дивися та й подумай гарненько. Глянув Юрчик угору і закричав радо: — Е, тепер я вже знаю, що то! Небо, зірки, молодий місяць! Гарна загадка! Тільки я теж таку знаю. Ану, вгадай, що воно: ішов волох, розсипав горох; почало світати — нема що збирати. Тепер Катруся почала відгадува­ти. Сказала: — Волох — це чоловік такий з Волощини; горох — зірка на небі. Це я розумію. А чому коли почало світати, не стало чого збирати, не вгадаю! Юрчик пояснив: — Бо зірки тільки вночі світять, а вранці, коли почне розвиднятися, вони зникають з неба. А тим часом, поки Катруся з Юрчиком загадували і відгадува­ли загадки, як узявся біля них мо­роз! За ніс щипає, за щоки щипає! Заліз Катрусі в рукавичку; почав добиратися до пальчика на нозі. А тут і баба з дверей: — Катре, Юрчику, ану, час уже до хати! Бачите, який мороз? Так береться, що аж скалки проти мі­сяця скачуть. Мерщій у хату. Ну, кому я сказала? У хаті затишно. Вікна закутані. Грубка горить. Від неї тепло по всій хаті розходиться. Пороздягалися Катруся і Юрчик, посідали біля грубки, руки до вогню простя­гають... Гарно, коли тепло, коли є де зі­гріти руки...   ХЛІБ СВЯТИЙ     Принесла баба хліб з магазину. Катруся не голодна була. Покуштувала і аж ніс зморщила: — Фе, який поганий! Бабуся розсердилася і почала навчати внучку: — Так ніколи не можна говорити на хліб. Коли він чомусь не подобається, кажуть: «Хліб так негарно випечений...» — А Юрчик теж не шанує хліба,— насупилася Катруся. — Не доїв надворі кусочка і кинув на землю. Потім із Сергієм почали його футболити... — Ай, як негарно! — розгнівалася бабуся. І сказала внучці: — І сама ніколи так не роби, і Юрчикові не дозволяй. Не доїла — однеси у хлібницю поклади, пізніше доїси. А коли хтось кине на землю — накажи підібрати. Топтати хліб не можна. Хліб дає людям життя. Без хліба ж — голод, смерть. Скільки на світі людей перемерло без хліба! Хліб святий. Катруся задумалася. Потім притулилася до баби: — Я більш ніколи не буду погано казати про хліб і не розкидатиму. І Юрчикові не дозволю. Тільки не треба сердитися на мене. Приголуб мене... Бабуся поклала руку на голову внучці і пригорнула до себе Стоїть верба насеред села,  розпустила гілля у кожне подвір'я Катруся сказала бабі: — Я вже в кімнаті все поприбирала.  Бачте, як чисто стало.  А тепер давайте у загадки гратися. Ви загадуйте, а я буду відгадувати. Добре? —    То й давай,— згодилася бабуся. — Ану, вгадай, онучко, що воно таке: стоїть верба насеред села, розпустила гілля у кожне подвір'я. Катруся не вміла ще гарно відгадувати, подумала трохи і покрутила головою: —    Ні, це така загадка, що я її і за сто років не відгадаю. Хіба буває така верба, що може гіллям закривати все село? —    Буває,— відповіла бабуся .— І не тільки одне село, а може хоч і тисячу сіл закрити. —    Аж тисячу сіл? — не повірила Катруся. І спитала : — Хіба ота верба така рясна? —    Така рясна і висока,— сказала  бабуся. — Стоїть високо-високо в небі. Все на землі бачить, все оглядає і в кожен двір, у кожне віконце спускає гілочку.—    Ой! — вигукнула Катруся .— Це така загадочка, що її можна намалювати—Зразу взяла олівця, папір і кинулася до столу. Внизу на аркушику намалювала село: багато-багато хат з віконцями і маленькими подвір'ячками. Над селом поставила високу-високу вербу і таку кучеряву, що вистачило гілочок на всі подвір'ячка, на всі віконця. Як намалювала все це,, одхилила набік голову, подивилася на малюночок. Тоді як закричить: —    Ой бабо, бабо, чуєте?! А в мене не верба вийшла, а сонечко. Ось, бачите, воно кругленьке посеред неба, а оце не гілочки, а промінці. Ллються з неба у кожен двір, у кожне віконечко. Ой бабо, бабо! Я вже відгадала вашу загадочку! Верба насеред села — це сонечко! Сонечко! Сонечко! Правда ж? Відгадала? —    Відгадала,— промовила бабуся. І погладила Катрусю по голівці.                               Літературні казки Лариса   Михайлівна  Письменна (  1914 - 1992) Лариса Михайлівна Письменна народилася 11 лютого 1914 року в сім'ї сільського фельдшера і вчительки в селі Чоповичі (тепер Малинського району Житомирської області). Батьки з раннього дитинства прищеплювали дівчинці любов до літератури. Під час навчання у Білоцерківському фінансовому технікумі вона надіслала до Харківського журналу «Трактор» свій перший вірш, який був надрукований. Після невдалої спроби навчатися в інституті народної освіти, вступила на навчання в Київський лісовий інститут, працювала на посаді завідуючої редакцією літератури у видавництві «Веселка». Після Німецько-радянської війни працювала в Кемерівській області завідуючою дитсадка. З 1956 року Лариса Письменна — член спілки письменників СРСР. У 1964 році за збірку «Тисяча вікон і один журавель» письменниця нагороджена  премією Лесі Українки. Також була нагороджена орденом «Знак Пошани», почесною грамотою Президії Верховної ради УРСР. Померла Л.Письменна 27  лютого 1992 року. Лариса Письменна — авторка численних творів  для дітей, серед яких: → збірки оповідань та повістей «Скарб Вовчої криниці» (1961), «Ненаписаний портрет» (1979), «Не за синіми морями» (1980), «Ліна» (1983); → роман «Батько» (1978); → збірка вибраних творів (1984); → однотомник казок, повістей, оповідань «Тисяча вікон і один журавель» (1984); → повісті - казки «Там, де живе Синя Ластівка» (1986). _"Злочин  Надії Поліщук". «Живі зустрічають світанок» Твори письменниці перекладалися російською, грузинською, естонською, литовською, німецькою, румунською мовами.                                    ЧАРІВНА   ГОСТЯ Занедужала бабуся Завірюха. Зажурилася. А саме ж час надійшов закрутити вихором сніжинки й понести їх від землі до неба під кришталевий бренькіт крижаних бурульок. Адже Новий рік надходить! Так ні: налетів шалапут теплий Вітер, зареготав, та й давай навколо Завірюхи пританцьовувати. Геть спітніла стара, розкисла й заховалася під блакитною красунею Ялинкою. Ця молоденька кучерява Ялинка радувала всіх своєю вродою, бо росла в самому центрі міського парку, гойдала на сизо-голубих вітах забіяк горобців, білощоких синичок, а віднедавнечка ще й червоногрудих снігурів. — Ой лишенько... Ой горенько...— жалібно стогнала баба Завірюха.— Відчепися від мене, харцизяко. Дочекайся весни, тоді й гасай-бешкетуй, а мені дай спокій. Ой, розкисаю... — Чим тобі допомогти? — запитала Ялинка. Вона була вся, до останньої голочки, добра та привітна. — Красунечко голубесенька! Пообривав мої крила шалапут теплий Вітрисько, перевів мене на кисіль. А мені ж Новий рік зустрічати! — І Завірюха з горя хотіла завити: «у-у-у!», але в неї вийшло тільки тоненьке і жалібне «і-і-і-і». — Не журися,— потішила Завірюху Ялинка.— Не забувай, що я не звичайна собі ялинка, а — чарівниця. Зараз я тебе вилікую. І вона затріпотіла всіма голочками й задзвеніла блакитним запашним голосом. Адже у чарівної Ялинку і голос блакитний та запашний. Тут ураз примчав холодний Вітер, підхопив крижаними руками під боки знесилену бабу Завірюху і став її заморожувати. Завірюха вже не пищала жалібно: «і-і-і...», а загула своїм справним голосом: «у-у-у-у!», бо одужала й мала силу високо мчати сніжні вихори назустріч Новому року. Молоденька  Ялинка і собі почала крутитися та витанцьовувати парком, адже в таку завірюху ніхто з людей до парку не зайде. Та зненацька прилетіла й зацвірінькала ціла зграя горобців. Хоч як вила Завірюха, та вони перецвірінькали її: — Біда! Біда! До дідуся Івана Івановича внучка Марійка приїхала! Новий рік зустрічати! — Та яка ж тут  біда? — блакитним сміхом засміялася чарівна Ялинка.— Це   ж радість! — Ні, біда! Ні, біда! Бо ж дідусь Іван Іванович саме захворів і побивається, що не може для своєї любої внучечки ялинку принести і прикрасити. І Марійка плаче — боїться за дідуся, аби тому зовсім кепсько не стало. Хіба ж не біда? Дідусь нас завжди взимку підгодовував, а тепер і вийти не може. — Справді, біда,— погодилася лагідна Ялиночка.— І я добре знаю Івана Івановича, він частенько спочивав біля мене не лаві. Якось хлопчаки надумали наламати моїх блакитних лапок, то він їх враз так присоромив! І Ялинка покинула танцювати, бо зрозуміла: треба чимось допомогти дідусеві та розважити його внучку. Але чим? Це ж не Завірюху лікувати... — На моїй верхівці залишилася найкраща шишка. Може, подарувати її дівчинці Марійці? — Що там шишка! — залементували горобці-— Цвірінь, цвірінь! Ти краще сама піди до них. Цвірінь! Ти ж чарівна, ти можеш пройти крізь муровані стіни будинку. Цвірінь, поспішай!!! Що ж, горобці хоча й розбишакуваті пташата, та добре радять. Чому ж би й справді не піти до хворого дідуся та його засмученої онучки? Нехай і вони як годиться зустрінуть Новий рік. Дідусь Іван Іванович лежав у ліжку й тихенько стогнав. Мабуть, не так од хвороби, як від зажури: адже його улюблена внучка Марійка цього року залишилася без ялинки. А Марійка хоча й не стогнала, проте нишком ковтала сльози. Сумний вечір, що й казати. І раптом обоє вражено скрикнули. Та як було не скрикнути, коли посеред кімнати з’явилася блакитна Ялиночка. Вона війнула смолистими пахощами й тихо заспівала такі щирі та веселі слова, що Хвороба з Нудьгою зіщулились, скрутилися та й нишком згибіли. На вітах красуні Ялиночки яскраво зачервоніли снігурі, заблискали білими щоками синички, а який дзвінкий танок завели навколо Ялинки заводіяки-горобці! Та це ще не все: уявіть собі, на верхівці Ялинки сиділа ошатна й пухнаста білочка й тримала в лапах золотаву шишку. Вона кинула ту шишку Марійці, дівчинка спіймала подарунок і подала шишку своєму дідусеві. А сама, поглядаючи на гороб’ячий хоровод, затанцювала з ними, немов горобличка. Отоді вже й сама Ялинка плавко закружляла в новорічному танку. Яке то чудесне було свято! Навіть дідусь Іван Іванович — він уже зовсім одужав від радості — підвівся з ліжка й заходився весело притупувати м’якими повстяними капцями. Коли блакитна Ялинка повернулася до рідного парку (люди не помітили її втечі, бо дуже мело і вихрило снігом), вдячна бабуся Завірюха прикрасила пахучі голочки щонайкращими, щонайбільшими, срібними сніжинками. Та й лягла спочивати під Ялинкою. Зійшло сонце Нового року. Засяяли снігові шати на блакитній Ялинці. Люди, що в цей день приходили до парку, милуючися красунею, запевняли, що нічого прекраснішого вони ніколи не бачили. І це була правда.     Науково – художні твори Олександр  Копиленко (1900р. – 1958р.)        Полтавська земля, яка зростила талановитого письменника Олександра Копиленка, дала йому творчу наснагу, наділила любов’ю до природи, людей і життя. У творах для дітей Копиленко багато розповідав про природу. Він вважав, що тільки та людина, котра знає і любить тварин, може бути по-справжньому порядною, шляхетною, доброзичливою. У змальованих письменником ситуаціях тварини поводяться точно так, як у природі. «Мені хотілося, — згадував митець, — дати дітям щось таке, щоб вони читали, щоб було правдою...» Олександр Копиленко видав понад сто книжок. Та чи не найголовнішою в його житті стала збірка оповідань про природу «Як вони поживають».  Народився 1 серпня 1900 року в місті Костянтиноград у сім'ї залізничника (з 1922 — Красноград) Полтавської губернії. Тут в 1912 році вступає до Красноградської вчительської семінарії і в 1916 році закінчує круглим відмінником природничий факультет. У 1925 році закінчив біологічний факультет Харківського інституту народної освіти. 1922 рік — перше оповідання: «Там мабуть  край» 1923 рік — виходить перша збірка «Кара-круча» 1926 рік — оповідання для дітей «Сенчині пригоди» Протягом 20-х років публікуються перші книги Копиленка «Кара-Круча», «Буйний хміль», «Іменем українського народу», які за короткий час кілька разів перевидавались. 1934 року Олександр Копиленко видав збірку оповідань для дітей «В лісі», у якій були цікаві спостереження за природою, життям птахів та звірів. Відтоді і до кінця свого життя він немовби дописував цю книгу. У подальшому під назвою «Як вони поживають» Похований на Байковому цвинтарі.                                                  РОЗБИШАКА ЧИВ                                (Скорочено) Це я дав йому ім’я — Чив. Чив жив над вікном другого поверху того будинку, що навпроти мене. Там у стіні була якась щілина. Чив вигнав звідти старого горобця-боягуза й оселився сам. На порозі його оселі я вперше й побачив Чива. Це було ясного осіннього ранку. Сходило скупе осіннє сонце, і Чив, сидячи на порозі, співав свою немудру пісеньку. Чив співав значно краще, ніж інші горобці, яких мені завжди доводилося слухати навколо. Я ж забув сказати, що Чив — це звичайний собі горобець. Та ні, своєю вдачею Чив відрізнявся від інших горобців. Скажімо, я помітив, що Чив вродливіший за тих горобців, серед яких він жив.  Сидів я і працював біля вікна, а Чив відпочивав у себе на порозі. Раптом він прилетів, сів по той бік шибки, безстрашно глянув на мене швидкими гарними очима: спочатку одним оком, потім другим. Щось клюнув і зухвало цвірінькнув — чив-чив! Далі, витягнувши шию, Чив зазирнув до мене на стіл і знову вдоволено — чив-чив! Тільки був Чив зухвалий розбишака. Сидить він у себе на краєчку щілини й озирає весь видимий світ. Йому вже не хочеться їсти, а кортить затіяти бійку.  Чив бачить купу свіжого сміття у дворі. Там є щось смачне, бо статечний горобець поспішає до купи зі своєю тихою сіренькою горобчихою. Чив миттю падає теж на ту саму купу й під самим носом у статечного горобця клює смачні наїдки. Чив нічого не дає статечному горобцеві. Той образився й настовбурчив пір’я. Цього лише й чекав Чив. Він присідає на ліву лапку, а правим крилом знизу вгору б’є статечного горобця в бік. От уже й зчинилася сварка. Підскочили ще троє сусідів-горобців і стали на боці ображеного. Усі вони гуртом пішли в наступ на Чива. Та він не злякався. Він майже ліг на землю грудьми, розкрив крила, настовбурчив сердито чубчик і завзято оборонявся від п’ятьох. Він не дозволить себе ображати!               ІЗ ЗБІРКИ «ЯК ВОНИ ПОЖИВАЮТЬ»                               ЇДАЛЬНЯ ДЛЯ ПТАХІВ Всі хлопці заздрили Василеві. Ще б пак не заздрити! Синичка, яку він вирвав з кігтів шуліки, зовсім звикла до хати. Василь вирубав для неї велику гілку і причепив до стіни. Там синиця і лазила, мов акробат. Годував її Василь. Насипле насіння конопляного, синичка і клює його. Всіх комах синиця в хаті виловила. Лазить вона всюди, в кожну щілину зазирає. Помітить таргана, то вже не втече! Націлиться своїм довгим, чорним, тонким дзьобом — і немає таргана. Проковтнула його синиця. Тепло в хаті. А надворі завірюха гуде, снігу намело так багато, що й тинів не видно. Все позамітало. Цілий ранок Василь з батьком сніг одкидали, стежки прочищали. Прийшов до Василя його товариш Миколка. Дивилися хлопці, як синичка весело стрибає. А Миколка й каже: — Добре цій пташці. Вона в теплій хаті сидить, і їжа в неї є. А тим пташкам, що в лісі, тяжко. Бур'яни снігом замело. Голодують пташки. Багато їх до села поналітало, в комори і в хати просто лізуть. Тоді Василь аж з місця схопився: — А що, коли для пташок їдальню зробимо? — Яку їдальню? — не розуміючи спитав Миколка. Пояснив йому Василь: — Приладнаємо таку дошку невелику і повісимо на дерево. Щодня будемо туди насипати насіння, крихт, листя з капусти. Нехай пташки їдять собі. Прийшли хлопці до мене радитись. Розповів я хлопцям, як зробити їдальню і врятувати пташок від голодної смерті. А діти вже й самі знають, що, коли більше пташок у нас буде, — менше шкідників на полі і в саду. Пташки знищують комах-шкідників. Хлопці завзято взялися до справи. Знайшли дошку й прибили низенькі борти, щоб вітер насіння не здував. Прив'язали по кутках чотири мотузки, на яких висітиме дошка. От і готова їдальня. — У нас буде найкраща їдальня. Пташки гуртом їстимуть, дружно, — сказав Миколка. Хлопці написали на бортах своєї дошки:  Їдальня для птахів Це на одному боці. А на другому такий напис: Хижакам і шкідникам тут їсти заборонено Набрали хлопці в кишеню різного насіння, крихт, обрізків з капусти і пішли на лижах у ліс. Василь зліз на невисоку осику й приладнав там дошку. Насипав поживи для пташок. Потім побігли Василь з Миколкою покататися на лижах, доки пташки злетяться. Хороше на лижах у лісі взимку! На прогалині, біля яру, гора довга. Летить Василь, а за ним Миколка. Швидко лижі несуть, аж сльози на очах од вітру. Та ось Василь на горбочку не встиг підстрибнути і перекинувся в сніг. І не видно хлопця, так снігом засипало. А Миколка полетів далі, сміючись. Покаталися хлопці і, додому повертаючись, зайшли до своєї їдальні. А там уже йде справжній бенкет. Налетіли щиглики галасливі, чижі, засмучені чечітки-сирітки, снігур поважно сів на борт, вівсянка полохливо озирається, навіть горобчик, сіренький стрибунець, хитро клює насіннячко. Шум, галас! А синичка собі підлетить обережно до дошки, схопить конопляне насіннячко, потім сяде на гілку, розлущить його, проковтне зернятко і назад. Приємно хлопцям, що вони стільки пташок нагодували. Так усю зиму Василь з Миколкою годували птаство. Всі пташки в лісі знали цю їдальню і щодня зліталися попоїсти. А про двох хлопців — про Василя з Миколкою — пташки співали весело. Михайло Михайлович Пришвін    ( 1873  - 1954 )   Михайло Пришвін прожив довге, цікаве і своєрідне життя. Він був агрономом і сільським учителем, ученим-природознавцем і військовим журналістом на фронтах першої світової війни, був мандрівником, мисливцем, фотографом. Проте головною справою його життя стала література, якій письменник віддав майже півстоліття.        Раннє дитинство майбутнього письменника минуло в зубожілому батьківському маєтку. Батько помер рано, і всі турботи по господарству та вихованню дітей лягли на плечі матері. Любов до неї М.Пришвін зберіг на все життя.        Навчання у гімназиста Михайла Пришвіна просувалося важко,- він залишався на повторний курс. І в цей час він спробував разом з товаришами на човні вирушити в Америку, та з цього заміру нічого не вийшло. Врешті-решт Михайла було виключено з четвертого класу гімназії. В Тюмені майбутній письменник закінчив реальне училище. Потім він вступив до Рижського політехнікуму на хіміко-агрономічне відділення. За активну участь в революційному русі М.Пришвін побував у тюрмі, відбув дворічне заслання у себе на батьківщині, а потім поїхав до Німеччини. Там він закінчив агрономічне відділення філософського факультету Лейпцігського університету.        Після повернення в Росію Пришвін деякий час служить земським агрономом, публікує праці з питань сільського господарства.        В літературу Михайло Пришвін прийшов тридцятитрьохрічним, з великим життєвим досвідом. І хоч талант письменника був визнаний відносно швидко, Пришвіну довелося зазнати чимало труднощів, в тому числі і матеріальних, перш ніж він зайняв відповідне місце в літературі.        Перші письменницькі спроби були пов'язані з природою. Любов до природи спонукала М.Пришвіна мандрувати по всій країні, і кожна мандрівка, кожне яскраве враження знайшло відображення в його книгах.        Наймилішою для М.Пришвіна була середня Росія, де він прожив все своє життя і якій присвятив такі відомі твори, як "Корабельная чаща", "Календарь природы", "Лесная капель", "Кладовая солнца" та багато інших повістей та оповідань.        Читаючи твори письменника, ловиш себе на думці, що його можна назвати щасливою людиною. М.Пришвін писав про те, що самовіддано любив, і його творчість є виявом великої любові до навколишнього світу.        Помер Михайло Пришвін 16 січня 1954 і  похований на Введенському кладовищі в Москві. Поверхи лісу – розповідь для дітей У птахів і звірків у лісі є свої поверхи: мишки живуть в корінні, в самому низу; різні пташки, начебто солов’ї, в’ють свої гніздечка прямо на землі; дрозди – вище, на чагарниках; дупляні птиці – дятли, синички, сови, – ще вище, на різній висоті по стовбуру дерева, і на самому верху селяться хижаки: яструби і орли. Мені довелося одного разу спостерігати в лісі, що у них, звіряток і птахів, з поверхами не як у нас в хмарочосах: у нас завжди можна з ким-небудь перемінитися поверхами, у них кожна порода живе неодмінно в своєму поверсі. Одного разу на полюванні ми прийшли до галявини із загиблими березами. Це часто буває, що берези доростуть до якогось віку та засохнуть. Інше дерево, засохнув, впускає на землю кору, і від того непокрита деревина скоро гниє і все дерево падає. У берези ж кора не падає, ця смолиста біла зовні кора – береста – буває непроникним футляром для дерева, і померле дерево довго стоїть, як живе. Навіть коли і згниє дерево і деревина перетвориться на труху,  з вигляду біла береза ​​стоїть, як жива. Але варто, однак, гарненько штовхнути таке дерево, як раптом воно розламається все на важкі шматки і впаде. Валити такі дерева – заняття дуже веселе, але і небезпечне: шматком дерева, якщо не ухилишся, можна здорово вдарити себе по голові. Але все-таки ми, мисливці, не дуже боїмося, і коли потрапляємо до таких беріз, то один перед одним починаємо їх рушити. Так прийшли ми до галявини з такими березами і обрушили досить високу березу. Падаючи, в повітрі вона розламалася на декілька шматків, і в одному з них було дупло з гніздом гаїчки. Маленькі пташенята при падінні дерева не постраждали, тільки разом зі своїм гніздечком вивалилися з дупла. Голі пташенята, вкриті пір’їнками, розкривали широкі червоні роти і, приймаючи нас за батьків, пищали і просили у нас черв’ячка. Ми розкопали землю, знайшли черв’яків, дали їм перекусити. Вони їли, ковтали і знову пищали. Дуже скоро прилетіли батьки: гаїчки-синички, з білими пухкими щічками і з черв’ячками у ротах, сіли поруч . - Здрастуйте, дорогі, – сказали ми їм, – вийшло нещастя; ми цього не хотіли. Гаїчки нічого не могли нам відповісти, але, найголовніше, не могли зрозуміти, що таке трапилося, куди поділося дерево, куди зникли їхні діти. Нас вони анітрохи не  боялися , пурхали з гілки на  гілку у великій  тривозі. - Та ось же вони! – Показували ми їм на гніздо на землі. – Ось вони, прислухайтеся, як вони пищать, як звуть вас. Гаїчки нічого не слухали, метушилися, турбувалися і не хотіли спускатися вниз і вийти за межі свого поверху. - А може бути, – сказали ми один одному, – вони нас бояться? Давай сховаємось. І сховалися. Ні! Пташенята пищали, батьки пищали, пурхали, але вниз не спускалися. Ми здогадалися тоді, що у пташок не як у нас в хмарочосах, вони не можуть перемінитися поверхами: їм тепер просто здається, що весь поверх з їх пташенятами зник. - Ой-ой-ой, – сказав мій супутник, – ну які ж дурники! Шкода і смішно: такі славні, і з крильцями, а зрозуміти нічого не хочуть. Тоді ми взяли той великий шматок, в якому знаходилося гніздо, зломили верх сусідній березі і поставили на нього наш шматок з гніздом якраз на таку висоту, на якій знаходився зруйнований поверх. Нам недовго довелося чекати в засідці через кілька хвилин щасливі батьки зустріли своїх пташенят. ЗОЛОТИЙ ЛУГ    У нас з братом, коли дозрівають кульбаби, була постійна забава. Бувало йдемо куди-небудь на свій промисел - він попереду, я в п'яту. - Сергію! - Покличу я його діловито. Він озирнеться, а я фукну йому кульбабою прямо в обличчя. За це він починає мене підстерігати і теж, як зазіваєшся, фукне. І так ми ці нецікаві квіти зривали тільки для забави. Але раз мені вдалося зробити відкриття. Ми жили в селі, перед вікном у нас був луг, весь золотий від безлічі квітучих кульбаб. Це було дуже гарно. Всі говорили «Дуже красиво!Луг - золотий ». Одного разу я рано встав вудити рибу і зауважив, що луг був не золотий, а зелений. Коли ж я повертався близько полудня додому, луг був знову весь золотий. Я став спостерігати. До вечора луг знову позеленів. Тоді я пішов, відшукав кульбабу, і виявилося, що вона стиснула  свої пелюстки, як все одно якби у нас пальці з боку долоні були жовті і, стиснувши в кулак, ми закрили б жовте. Вранці, коли сонце зійшло, я бачив, як кульбабки розкривають свої долоні, і від цього луг стає знову золотим. З тих пір кульбаба став для нас одним з найцікавіших квітів, тому що вони спати лягали разом з нами, дітьми, і разом з нами вставали. Зарубіжна література Микола    Іванович   Сладков ( 1920 – 1996)   Микола Сладков народився 5 січня 1920 р. в Москві. Під час війни добровольцем пішов на фронт, став військовим топографом. У мирний час зберіг ту ж спеціальність.      Микола Сладков - письменник, автор понад 60 книг про природу.      У молодості захоплювався полюванням, однак згодом відмовився від цього заняття, вважаючи спортивну полювання варварством. Замість неї став займатися фотополюванням, висунув заклик «Не бери в ліс рушницю, візьми в ліс фоторушницю».      Першу книгу «Срібний хвіст» написав у 1953 р. Всього написав понад 60 книг. Разом з Віталієм Біанкі випускав радіопередачу «Вісті з Лісу». Багато подорожував, як правило поодинці, ці подорожі відображені в книгах. Багато писав про необхідність захисту природи, охорони зникаючих видів, виховання дбайливого ставлення до природи.

                                  ПИЛОСОС

    Стара історія: горобець, поки не при­летіли шпаки, вирішив зайняти шпа­ківницю. Набундючився, поцвірінькав для хоробрості й пірнув у вічко.

    Стару підстилку виносив жмутка­ми. Вискочить, а в дзьобі цілий сніп. Розкриє дзьоб і дивиться, як суха тра­вичка падає вниз.

      Велике пір'я витягав по одному. Витягає й пустить за вітром. І теж слід­кує: чи попливе пір'їна, чи закрутить­ся штопором униз?

      Усе старе треба викинути геть: щоб не було ні смітинки, ні пилинки!

Легко сказати — ні пилинки. А пи­линку ж ні в кігтиках не затиснути, ні дзьобом не вхопити.

От виніс у дзьобі останню соло­минку, от викинув останню пір'їнку. На дні залишилося лише сміття. Пил, сміття, шерстинки. Шкірки від личи­нок, лупа від пір'я — лише бруд!

Посидів горобець на покрівлі, почу­хав лапкою потилицю. І у вічко!

Я стою, чекаю.

     Почалася в шпаківні метушня, почулося дзижчання й пирскання, А із шпаківні — з усіх щілин! — заклубочився пил. Горобець вискочив, віддихався й знову пірнув. І знову я по­чув пирскання, і знову полетів пил. Шпаківня димилася!

      Що там у нього — вентилятор чи пилосос? Ні те й ні інше. Сам затрі­пався на дні, крилами забив, погнав вітер, завихрив пил — сам собі й пи­лосос, сам собі й вентилятор!

     Чиста шпаківня, як склянка.

Тепер пора й свіжу підстилку но­сити. Та треба поспішати, доки шпаки не прилетіли.

                                   ВЕСЕЛА ГРА

Притягнула лисиця лисенятам ми­шей на обід. А лисенята ситі — давай грати з мишами. Двоє схопили одну мишу — тягнуть-потягнуть. А одне відразу ж трьох мишей у пащу — хоп! Тільки хвостики висять.

        Грали, поки не набридло. Тоді ки­нули мишей — залізли в нору. Лягли біля входу, мордочки поклали на пе­редні лапки — дивляться з темної нори на білий світ. І бачать: прилетіли мухи до нори. Закружляли, задзижчали. За мухами — птах трясогузка. Тоненький такий, сіренький. Хвости­ком махає й ніжками дрібоче. 

  Про­біжить і зупиниться, пробіжить і зу­пиниться. А зупиниться — і замахає хвостиком. Дивиться на мух.

Зіщулилися лисенята. Трясогузка направо, і лисенята очі направо, тря­согузка наліво — очі наліво. Так і пе­рекочуються.

 Лисенята як вискочать! Трохи-тро­хи пташку не спіймали.

Знову забилися в нору — стере­жуть.

Знову мухи злетілися. За мухами — трясогузка. Біля самої нори хвости­ком дражнить.

Лисенята як вискочать — ледве не спіймали!

Тут уже й не зрозумієш: гра це чи полювання?

От уже в котрий раз вискочили — і знову даремно. Збилися в купу. А зверху, із синього неба, нависла тінь, закрила сонце.

Кинулися лисенята в нору — лед­ве протиснулися.

Це їх орел налякав.

Мабуть, ще молодий орел, не бува­лий. Теж, мабуть, грав — у всіх звірят та й у птахів усі ігри в полювання. Тільки іграшки в усіх різні. В одних — миші, в інших — лисенята. Грай та поглядай!

А зручна це іграшка — миша. Хо­чеш — у полювання з нею грай, хочеш — схованку. А набридло — хоп! — і з'їв.